Екклезiяст 1 - Переклад Р. Турконяка

¹ Слова Екклезіаста, сина Давида, царя Ізраїля в Єрусалимі.

² Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — марнота марнот, усе марнота.

³ Яка користь людині в усій її праці, якою трудиться під сонцем?

⁴ Рід приходить, і рід відходить, земля ж стоїть навіки.

⁵ І сонце сходить, і сонце заходить, і тягнеться до свого місця.

⁶ Воно, підіймаючись, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде вітер, і у своїх коловоротах вітер повертається.

⁷ Усі потоки течуть до моря, та море не переповниться. На місце, звідки течуть потоки, туди вони повертаються, щоби плисти знову.

⁸ Усі речі стомлюючі. Не зможе людина виказати, і око не насититься баченням, і вухо не насититься слуханням.

⁹ Усе те, що було, — воно те, що буде. І що те, котре зроблене, — воно те, що буде зроблене. Немає нічого нового під сонцем.

¹⁰ Хто промовить і скаже: Поглянь, це нове, — воно вже сталося у віках, що були перед нами.

¹¹ Немає пам’яті перших, і останнім, що сталися, не буде їм пам’яті в тих, що стануться в кінці.

¹² Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі.

¹³ І я віддав моє серце, аби шукати і дослідити мудрістю все, що відбувається під небом. Адже Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них.

¹⁴ Я побачив усі творіння, зроблені під сонцем, і ось усе марнота і бажання духа.

¹⁵ Викривлене не зможе прикраситися, і те, чого бракує, не зможе бути порахованим.

¹⁶ Я сказав у своєму серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило мудрості та знання.

¹⁷ Я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі та загадки, бо і це — бажання духа.

¹⁸ Адже в безлічі мудрості — безліч пізнання, і хто побільшує пізнання, побільшує страждання.