Буття 45 - Переклад Р. Турконяка

¹ І не міг Йосиф стриматися при всіх, які стояли перед ним, і сказав: Відішліть усіх від мене! І нікого більше не було біля Йосифа, коли відкривався своїм братам.

² Він підніс голос з плачем. І почули всі єгиптяни, і чути було в домі фараона.

³ Йосиф сказав своїм братам: Я — Йосиф! Чи живий ще мій батько? І брати не могли йому відповісти, бо оторопіли.

⁴ Та Йосиф сказав своїм братам: Підійдіть же до мене! І вони наблизилися. А він сказав: Я — ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет.

⁵ Однак, тепер не сумуйте, і хай не здається вам жорстоким, що ви мене сюди продали, бо заради життя Бог послав мене перед вами.

⁶ Ось другий рік голоду на землі, ізалишилося ще інших п’ять років, коли не буде ні оранки, ні жнив.

⁷ Тож мене послав Бог перед вами зберегти ваш останок на землі у цей час і прогодувати ваш великий останок.

⁸ Отже, не ви послали мене сюди, а Бог. І Він зробив мене, наче батьком фараонові й паном над усім його домом, і володарем усієї Єгипетської землі.

⁹ Тож поспішайте! Йдіть до мого батька і скажіть йому: Так говорить твій син Йосиф: Бог зробив мене паном усієї Єгипетської землі. Тому прибудь до мене — не барися.

¹⁰ Ти поселишся в землі Ґесем у Аравії, і будеш неподалік від мене, — ти й твої сини, і сини твоїх синів, твої вівці, і твої воли, і те, що в тебе є;

¹¹ і прогодую тебе там, — бо ще п’ять років голоду, — щоб не загинув ти й твої сини, і все твоє майно.

¹² Ось ваші очі та очі Веніамина, мого брата, бачать, що це мої уста промовляють до вас.

¹³ Отже, сповістіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті, та про те, що ви бачите, і, не гаючись, приведіть мого батька сюди.

¹⁴ І впавши на шию свого брата Веніамина, заплакав з ним, і Веніамин плакав на його шиї.

¹⁵ І поцілувавши всіх своїх братів, плакав з ними, а після цього його брати заговорили до нього.

¹⁶ І донесли чутку до дому фараона, розказуючи: Прибули брати Йосифа. Тож зрадів фараон і його слуги.

¹⁷ І промовив фараон до Йосифа: Скажи своїм братам: Ось що зробіть: навантажте ваші вози і вирушайте до Ханаанської землі.

¹⁸ Заберіть свого батька та ваше майно, прийдіть до мене, — і дам вам з усякого єгипетського добра, і ви споживатимете найкращі дари землі.

¹⁹ Ти ж накажи наступним чином: З Єгипетського краю необхідно взяти вози для своїх дітей та жінок. Заберіть свого батька і прибувайте.

²⁰ І не шкодуйте за вашими особистими речами, бо всі блага Єгипту будуть для вас.

²¹ Сини Ізраїля так і зробили. А Йосиф дав їм вози, згідно з наказом фараона-царя, і дав їм харчів на дорогу,

²² і всім видав по дві зміни одягу, а Веніаминові він дав триста золотих монет і п’ять змін одягу;

²³ і своєму батькові послав так само, і десять ослів, які везли з усіх благ Єгипту, і десять ослиць, які везли його батькові хліб на дорогу.

²⁴ Тож він відіслав своїх братів — і вони пішли. І наказав їм: Не сваріться в дорозі.

²⁵ Вони вирушили з Єгипту і прибули в Ханаанську землю, до свого батька Якова,

²⁶ і сповістили йому, кажучи: Твій син Йосиф живий, і він панує над усією Єгипетською землею! І здивувався подумки Яків, бо він не повірив їм.

²⁷ Вони ж розповіли йому все, сказане Йосифом, що той говорив їм. Та дух їхнього батька Якова загорівся, коли він побачив вози, які вислав Йосиф, щоби його забрати,

²⁸ і Ізраїль сказав: Найважливіше для мене, що Йосиф, мій син, ще живе! Піду й побачу його, перш ніж я помру.