Буття 34 - Переклад Р. Турконяка

¹ А Діна, дочка Лії, яку вона народила Якову, вийшла познайомитися з дочками тієї місцевості.

² І побачив її син Емора Сихем — хореєць, володар тієї землі; він узяв її і спав з нею, і збезчестив її.

³ Та прив’язався він до душі Діни, дочки Якова, і покохав дівчину, і говорив їй згідно з дівочими мріями.

⁴ І сказав Сихем Еморові, своєму батькові, мовлячи: Візьми мені цю дівчину за дружину.

⁵ Яків довідався, що син Емора збезчестив його дочку Діну, а сини його були з його худобою на рівнині. Тож поки вони не поприходили, Яків мовчав.

⁶ Та Емор, батько Сихема, прийшов до Якова, аби переговорити з ним.

⁷ А сини Якова прийшли з пасовиська. Коли почули, то засмутилися чоловіки, і дуже боляче було їм, бо, переспавши з дочкою Якова, вчинив те, що не личить в Ізраїлі, — так не повинно бути!

⁸ Та Емор звернувся до них, говорячи: Моєму синові Сихему припала до душі ваша дочка. Тож дайте її йому за дружину.

⁹ Порідніться з нами; ваших дочок дайте нам, а наших дочок беріть вашим синам.

¹⁰ Ось земля широка перед вами, тож живіть у нас. Оселяйтеся, перебувайте в ній і набувайте її у власність.

¹¹ А Сихем сказав її батькові та її братам: Нехай знайду я у вас ласку, — і що лише скажете, — ми дамо.

¹² Призначіть якнайбільший викуп — і, що лише скажете мені, я дам. Але дайте мені цю дівчину за дружину.

¹³ А сини Якова підступно відповіли Сихемові та його батькові Еморові, а говорили до них так, тому що той збезчестив їхню сестру Діну.

¹⁴ Симеон та Левій, Дінині брати й сини Лії, сказали їм: Не можемо виконати цього прохання — дати нашу сестру чоловікові, який є необрізаний. Адже це для нас ганебно.

¹⁵ У такому випадку уподібнимося до вас і поселимося у вас, якщо ви станете, як ми: коли кожному з вас, хто чоловічої статі, зробите обрізання.

¹⁶ І будемо віддавати наших дочок вам, і будемо брати ваших дочок собі за дружин, і оселимося серед вас, і будемо як один народ.

¹⁷ Коли ж не послухаєте нас щодо обрізання, то заберемо наших дочок і підемо геть.

¹⁸ Їхні слова сподобалися Еморові й Сихемові, Еморовому синові.

¹⁹ І юнак не зволікав з виконанням цієї вимоги, бо кохав дочку Якова. Він же був найславніший з усіх у домі його батька.

²⁰ Тож Емор і його син Сихем пішли до брами свого міста і звернулися до людей свого міста, кажучи:

²¹ Ці люди миролюбні до нас. Хай поселяються на землі й торгують на ній — ось бо перед ними простора земля. Будемо брати їхніх дочок собі за дружин, а наших дочок віддаватимемо їм.

²² Та лише в такому випадку уподібняться нам чоловіки, щоб жити з нами, аби стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожний чоловічої статі, як і вони обрізані.

²³ І їхні стада, і їхні маєтки, і худоба, — хіба не стануть нашими? Лише в такому випадку уподібнимося їм, і вони поселяться з нами.

²⁴ Тож усі, які проходили брамою їхнього міста, прислухалися до Емора та його сина Сихема і зробили обрізання крайньої плоті, — кожний чоловічої статі.

²⁵ А на третій день, коли були ще в болі, сталося таке: взяли два сини Якова, Симеон та Левій, Дінині брати, кожний свого меча, безпечно ввійшли в місто і повбивали всіх чоловіків.

²⁶ І Емора, і його сина Сихема вбили вістрям меча, а Діну забрали з дому Сихема, та й вийшли.

²⁷ Сини Якова перейшли по вбитих і пограбували місто, в якому збезчещено їхню сестру Діну.

²⁸ І захопили їхніх овець, їхніх волів і їхніх ослів: усе, що було в місті, і все, що було на рівнині.

²⁹ І все, що жило в них, і весь їхній посуд, і їхніх жінок узяли в полон, — тож розграбували все, що було в місті, і все, що було в домах.

³⁰ Та Яків сказав Симеонові та Левієві: Ви зробили мене ненависним, так що я став негідником для всіх, хто живе на землі — між ханаанцями та ферезейцями. Я — нечисленний, тож, зібравшись проти мене, поб’ють мене, і вигублений буду я та мій дім.

³¹ Вони ж відповіли: А хіба мають вважати розпусницею нашу сестру?