Буття 32 - Переклад Р. Турконяка

¹ Уставши рано, Лаван поцілував своїх дітей та своїх дочок і поблагословив їх. І Лаван, повернувшись, пішов до своєї місцевості.

² А Яків пішов своєю дорогою. Поглянувши, він побачив озброєний Божий полк — його зустріли Божі ангели.

³ Коли Яків їх побачив, то сказав: Це — Божий полк. Тож назвав те місце: Полки.

⁴ Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, у землю Сиїр, до місцевості Едом,

⁵ і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер.

⁶ І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе.

⁷ І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним — чотириста чоловік.

⁸ І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори.

⁹ Якщо прийде Ісав до одного табору, — сказав Яків, — і знищить його, то другий табір врятується.

¹⁰ Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження — і зроблю тобі добро!

¹¹ Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори.

¹² Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоби часом, прийшовши, не вбив мене й дітей з матір’ю.

¹³ Ти ж сказав: Багато вчиню тобі добра й зроблю твоїх нащадків — як морський пісок, що не перерахувати через велику кількість.

¹⁴ Він провів там ту ніч. І взяв дари, котрі приніс, і послав своєму братові Ісаву:

¹⁵ двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,

¹⁶ тридцять верблюдиць-годувальниць і їхніх верблюденят, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят.

¹⁷ Кожне стадо окремо він передав в руки своїх рабів, а своїм рабам сказав: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадом і стадом.

¹⁸ Він звелів першому, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий ти і куди йдеш, і чиє це стадо, яке йде перед тобою? —

¹⁹ ти відповідай: Твого раба Якова; дари послав моєму панові Ісаву, та ось і він сам за нами.

²⁰ Так звелів він першому, і другому, і третьому, і всім, які йшли за цими стадами, кажучи: Такі слова промовте Ісаву, коли його зустрінете.

²¹ Ви також скажіть: Ось твій слуга Яків іде за нами! — оскільки він говорив собі: Зроблю лагідним його обличчя дарами, що йдуть перед ним, а потім побачу його в лице, тож, можливо, прийме й мою особу.

²² І дари випереджували його особу, — він ту ніч провів у таборі.

²³ Устав він тієї ночі, взяв обох жінок, обох рабинь, своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Явок.

²⁴ І взяв їх, і перевів через струмок, і перепровадив усе, що належало йому.

²⁵ Тож Яків залишився сам… і якийсь Чоловік боровся з ним до ранку.

²⁶ Та побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і затерпнув м’яз стегна Якова, коли Він боровся з ним.

²⁷ І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Той же сказав: Не відпущу Тебе, якщо не поблагословиш мене.

²⁸ А Він запитав його: Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків.

²⁹ Він же відповів йому: Не буде більше ім’я твоє Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я, бо ти витримав змагання з Богом і сильний є між людьми.

³⁰ А Яків, запитуючи, сказав: Назви мені Своє Ім’я. Чого оце питаєш про Моє Ім’я? — промовив Той, і поблагословив його там.

³¹ І дав Яків назву тому місцю «Образ Божий». Адже я побачив Бога обличчям в обличчя, — сказав він, — та моя душа спаслася.

³² І засяяло йому сонце, коли проминув Образ Божий. Він кульгав на своє стегно.

³³ Ось чому ізраїльські сини досі не їдять сухожилля, що затерпло, яке міститься в м’язі стегна, бо Він доторкнувся до сухожилля широкої частини стегна Якова — і воно затерпло.