Дії Апостолів 21 - Переклад Р. Турконяка

Тривожні передчуття

¹ А коли ми розлучилися з ними і відчалили, то попливли прямо і прибули до Коса; наступного дня — до Родоса, а звідти — до Патари.

² Знайшовши корабель, який плив до Фінікії, ми сіли й попливли.

³ Коли показався Кіпр, ми залишили його ліворуч і попливли до Сирії; причалили в Тирі, бо тут корабель мав вивантажити товар.

⁴ Тож знайшовши учнів, ми пробули тут сім днів; вони, натхненні Духом, говорили Павлові не йти в Єрусалим.

⁵ Коли закінчилися дні нашого перебування, ми вирушили й пішли; нас супроводжували всі з жінками та дітьми аж за межі міста. Схилившись на березі на коліна, помолилися.

⁶ Попрощавшись одне з одним, ми сіли в корабель, а вони повернулися додому.

⁷ Почавши плавання з Тира, ми причалили в Птолемаїді і, привітавши братів, залишилися в них на один день.

⁸ Наступного дня вийшли [ті, хто з Павлом], і прибули до Кесарії та завітали до дому євангеліста Филипа, одного із семи, і залишилися в нього.

⁹ Він мав чотирьох дочок — дівчат, які пророкували.

Пророцтво Агава

¹⁰ Оскільки [ми] перебували тут багато днів, то прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав.

¹¹ І коли прибув до нас, то взяв пояс Павла, зв’язав собі руки та ноги і сказав: Так звіщає Святий Дух: Мужа, власника цього пояса, отак зв’яжуть юдеї в Єрусалимі й видадуть у руки язичників.

¹² Коли ми це почули, то благали — і ми, і тутешні, — щоб він не йшов у Єрусалим.

¹³ А Павло відповів: Що ви робите, плачучи й надриваючи мені серце? Адже я готовий не тільки бути ув’язненим, але й померти в Єрусалимі за Ім’я Господа Ісуса!

¹⁴ Оскільки він не піддавався, ми замовкли, сказавши: Нехай буде Господня воля.

¹⁵ Після цих днів, приготувавшись, пішли ми в Єрусалим.

¹⁶ Прийшли з нами і деякі учні з Кесарії, які привели нас до того, у кого ми мали гостювати, — до одного Мнасона з Кіпру, давнього учня.

Павло в Єрусалимі

¹⁷ Коли ми прибули в Єрусалим, брати прийняли нас з любов’ю.

¹⁸ А наступного дня пішов Павло з нами до Якова; посходилися і всі старші.

¹⁹ Привітавши їх, він докладно розповідав про все, що зробив Бог між язичниками завдяки його служінню.

²⁰ Вони ж, почувши, славили Бога і сказали йому: Чи бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв, які повірили? І всі вони ревні прихильники Закону!

²¹ Але донеслося до них про тебе, що навчаєш усіх тих юдеїв, які між язичниками, відступати від Мойсея, говориш їм не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв.

²² Тож як бути? Напевне, [збереться натовп], бо почують, що ти прийшов.

²³ Тому зроби те, що тобі радимо. Є в нас четверо чоловіків, які пов’язані обітницею.

²⁴ Візьми їх і очистися з ними, заплати за них витрати, щоб вони обстригли голови. І всі довідаються, що чутки про тебе неправдиві, але що й сам дотримуєшся Закону, живеш згідно з ним.

²⁵ А стосовно язичників, які повірили, ми, обміркувавши, написали, щоб [вони не дотримувалися нічого з того, а тільки щоб] оберігали себе від посвяченого ідолам, крові, задушеного і розпусти.

²⁶ Тоді Павло, взявши чоловіків, очистився з ними наступного дня і ввійшов до храму сповістити, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесено жертву.

Схоплення Павла в храмі

²⁷ А коли мали закінчитися сім днів, юдеї, які з Азії, побачивши Павла в храмі, підбурили весь натовп і наклали на нього руки,

²⁸ вигукуючи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це людина, яка всіх усюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й греків увів до храму і збезчестив це святе місце!

²⁹ Бо вони побачили з ним у місті Трохима з Ефеса й думали, що Павло ввів його в храм.

³⁰ Заметушилося все місто, і було збіговисько народу; схопивши Павла, потягли його геть із храму, а двері негайно зачинили.

³¹ Коли ж намагалися вони його вбити, вістка, що заворушився весь Єрусалим, дійшла до тисяцького когорти.

³² Узявши воїнів та сотників, він негайно подався до них, а вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла.

³³ Тоді тисяцький підійшов, схопив його, наказав скувати двома залізними ланцюгами та випитував, хто він і що зробив.

³⁴ Але кожний у натовпі кричав щось своє. Він же, не маючи змоги докладно зрозуміти через колотнечу, наказав відвести його до казарми.

³⁵ Коли ж ступив на сходи, воїни були змушені нести його через несамовитість юрби,

³⁶ бо слідом ішов незліченний натовп, який кричав: Геть його!

³⁷ Як мали ввійти в казарми, Павло сказав тисяцькому: Чи можна мені щось тобі сказати? Той відповів: То ти знаєш по-грецькому?

³⁸ Ти часом не той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць?

³⁹ А Павло відповів: Я — чоловік, юдей із Тарса в Килікії, громадянин славного міста. Благаю тебе, дозволь мені промовити до народу!

⁴⁰ Коли той дозволив йому, Павло, стоячи на сходах, дав народові знак рукою. А як настала велика тиша, звернувся юдейською мовою, кажучи: