Дії Апостолів 15 - Переклад Р. Турконяка

Собор в Єрусалимі

¹ Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!

² Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням.

³ Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам.

⁴ Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них.

⁵ Та піднялися деякі з партії фарисеїв, які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея.

⁶ Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.

⁷ Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили.

⁸ І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа;

⁹ жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.

¹⁰ То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми?

¹¹ Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса.

¹² Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками.

¹³ Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене.

¹⁴ Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені.

¹⁵ І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:

¹⁶ Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,

¹⁷ щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все];

¹⁸ відомі від віку [Богові всі Його діла]!

¹⁹ Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога,

²⁰ але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові.

²¹ Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи.

Постанова апостолів і пресвітерів

²² Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами.

²³ І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників!

²⁴ Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон];

²⁵ ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —

²⁶ людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа.

²⁷ Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме.

²⁸ Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного:

²⁹ стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!

³⁰ Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.

³¹ Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.

³² Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів.

³³ А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.

³⁴ [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].

³⁵ Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.

Друга подорож Павла. Павло залишає Варнаву

³⁶ А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають.

³⁷ Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком,

³⁸ а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.

³⁹ І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,

⁴⁰ а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.

⁴¹ І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.