Захарії 11 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Бог покарає інші народи

¹ Відчини брами свої, Ливане, щоби кедри твої міг пожерти вогонь.

² Стогни, ялівцю, бо кедр упав, пишні дерева згублено. Стогніть башанські дуби, бо повалились ліси непрохідні.

³ Голосять пастухи, бо спустошені пасовиська розкішні. Рикають леви, бо спустошені чагарі Йордану.

⁴ Ось що говорить Господь мій Бог: «Паси овець, призначених на забій».

⁵ Ті, хто купує їх, ріже безкарно і каже: «Благословен Господь, бо я розбагатів». Їхні пастухи співчуття до них не мають.

⁶ Тож більше не матиму Я співчуття до тих, хто мешкає у краї. Так говорить Господь: «Я видам кожного з них до рук сусіди і його царя. Вони спустошать землю, та Я не визволю народ із рук їхніх.

⁷ Виходить, Я випасав овець, призначених на заріз, овець, що належали торговцям. Тож взяв Я собі дві палиці, одну назвав Ласка, а другу — Згода, і випасав овець.

⁸ Я здихався трьох пастухів за один місяць. Бо урвався Мій терпець, і вони теж відчули до Мене огиду».

⁹ І Я сказав: «Я не пастиму вас. Хай та, що вмирає, помре, а та, що має загинути, загине, жінки, що лишаються, хай пожеруть плоть одне одного.

¹⁰ Тож узяв Я Свою палицю Ласка і зламав навпіл, щоб показати, що ламаю Я Мій Заповіт, укладений з усіма народами.

¹¹ І того ж дня був він зламаний. І торгівці вівцями, що спостерігали за Мною, зрозуміли, що то було слово Господа».

¹² І сказав Я їм: «Якщо це правильно в ваших очах, дайте мені платню мою, а якщо ні, не платіть». І вони сплатили Мені тридцять срібняків.

¹³ Тоді Господь сказав мені: «Поклади до скарбниці ту „велику ціну”, в яку вони оцінили Мене». Тож узяв я тридцять срібняків і поклав їх у храмі Господа в скарбницю.

¹⁴ Тоді я поламав свою другу палицю — палицю Згоди, щоб показати, що я розриваю братерство між Юдеєю та Ізраїлем.

¹⁵ І Господь сказав мені: «Знову візьми знаряддя пастуха дурного.

¹⁶ Бо ось Я поставлю над краєм пастуха, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодих, не лікуватиме поранених, не годуватиме здорових. Але усі вгодовані будуть пожерті — лише ратиці залишаться».

¹⁷ Горе дурному пастухові, що отару покидає! Хай меч впаде на його руку і його праве око. Хай всохне геть його рука, і хай осліпне він на праве око!