П. Пісень 2 - Свята Біблія: Сучасною мовою

¹ Я крокус рівнини Шарону, я конвалія із долини.

Чоловік говорить

² Мов та лілія між шипів, моя кохана між жінками.

Вона відповідає

³ Мов яблуня поміж дерев у лісі, так і коханий мій поміж чоловіків. Люблю я бути в затінку його, і плід його мені солодкий.

Вона говорить до Жінок

⁴ Він ввів мене в свій дім п’янкий під прапором свого кохання.

⁵ Родзинковий пиріг хай підкріпить мене, хай яблука дадуть мені підтримку, бо я уже знесилена коханням.

⁶ Ліва його рука під головою в мене, а правою він обіймає мене.

⁷ Дочки Єрусалима, покляніться газелями чи оленями дикими, що ви не будете будить кохання, допоки не запрагну я його.

Вона продовжує

⁸ Ось чую я, що коханий мій підходить, через гори перестрибує, через пагорби перескакує.

⁹ Коханий мій немов газель, чи оленятко. Дивись, он він стоїть за муром нашого будинку і зазирає у вікно, він потай зазирає через ґрати.

¹⁰ Коханий мій відповів, сказав мені: «Вставай, моя прекрасна, моя люба, і ходім.

¹¹ Я так кажу, бо вже зима минула, дощі пройшли й пішли собі.

¹² З’явилися вже квіти на землі, пора пісень прийшла, і в нашім краї голубки туркотіння чую я.

¹³ На смоковниці наливаються плоди, і виноградні лози так цвітуть духмяно. Вставай, моя кохана, моя гарна, і ходім.

¹⁴ Моя голубка у розщелинах сховалась, у схованих печерах диких скель, ти покажи мені своє обличчя, подай-но голос, щоби я його почув. Бо голос твій — солодкий, і вигляд — прекрасний».

Вона промовляє до Жінок

¹⁵ Спіймайте нам лисиць, маленьких лисів отих, що виноградники псують, бо ж наші виноградники в цвіту.

¹⁶ Коханий мій — він мій, а я — його; він випаса отари в рясноквітті.

¹⁷ Аж доки не проснеться подих дня і не втечуть від нього ночі тіні. Вернись, мій любий, стань мов та газель чи олень молодий в горах Бетера.