Псалми 104 - Свята Біблія: Сучасною мовою

¹ Душе моя, благословення Господу пошли! О Господи, мій Боже, Ти — величний, Ти вбраний в шати доблесті і слави.

² Як в тогу, Він огорнений у світло, Він небо розгортає, мов завісу.

³ Небеса — підмурівок Його дому, небесні хмари — колісниці Бога, на крилах вітру Він мандрує небесами.

⁴ Зробив Він Ангелів подібними до вітру, а слуг Своїх — до полум’я.

⁵ Він землю на підвалини міцні поставив, отож ніколи не впаде вона.

⁶ Мов ковдрою, безоднею вкрив землю, вершини гір Він вкрив водою.

⁷ Коли Він дорікнув і гримнув грізно, то води ринули, помчались хутко з гір.

⁸ Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз, все стало на свої місця, як Ти звелів.

⁹ Ти встановив кордони для води, щоб суходіл не затопила.

¹⁰ Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.

¹¹ Вони звірині польовій дають напитись, і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.

¹² Птахи небесні гнізда в’ють біля води, щебечуть в верболозах при потоці.

¹³ Він гори напуває з джерел небесних, земля втішається плодами рук Його.

¹⁴ Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба, і зернових, аби людей нагодувати, щоб люди харчувалися землі плодами,

¹⁵ вино, щоб серце звеселяти, оливу, щоби сяяли обличчя, і хліб, щоб тіло підкріпити.

^16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають: ливанські кедри, породи інші хвойні, де горобці й лелеки — всі птахи гніздечка звили.

¹⁸ Високі гори — для гірських козлів домівка, у скелях влаштувались борсуки.

¹⁹ Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань, призначив сонцю місце, де сідати.

²⁰ Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти, щоб звірина нічна могла бродити в лісі.

²¹ Тож леви молоді гарчать і здобичі у Бога просять.

²² Коли сходить сонце, звірі всі нічні у лігва повертаються свої і сплять.

²³ Виходять потім люди працювати і пораються дотемна.

²⁴ Всього, що Ти зробив, і не злічити! І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях, наповнена земля усім, що Ти створив!

²⁵ Візьми хоч великий океан, що не охопити. Він повний крихітних створінь, тварин, що незліченні, — великих і малих.

²⁶ Поверхню моря розтинають кораблі, морські потвори в глибині пустують.

²⁷ В належний час усі до Тебе мчать, аби дістати здобич.

²⁸ Ти руки розкинув і дав їм поживу, і вже вони вдоволені і ситі.

²⁹ Але коли ховаєш Ти від них лице, вони лякаються, повітря їм бракує, втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.

³⁰ Коли ж Ти дихаєш на них, це зцілення для них й оновлення землі.

³¹ Нехай Господь прославиться навіки, хай Богу втіха буде від Його творінь.

³² Він дивиться на землю, і тремтить земля, Він докоряє горам, і з тих струмує дим.

³³ Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях, допоки житиму, псалми Йому співати буду.

³⁴ Вірші складатиму для Нього, щасливий в Господі я буду.

³⁵ Коли з землі піде останній грішник і кривдників не лишиться на ній. Душе моя, благословення Господу пошли! Благословен Господь!