Приповiстi 23 - Свята Біблія: Сучасною мовою

— 6 —

¹ Коли сідаєш за стіл із правителем, пам’ятай, хто перед тобою.

² Ніколи не їж занадто, навіть якщо ти дуже зголоднів.

³ Не тягнися до смачного — це оманлива їжа.

— 7 —

⁴ Не розтрачуй всі сили і здоров’я на накопичення скарбів. Якщо вважаєш себе мудрим — запасайся терпінням.

⁵ Лиш на мить відведеш погляд, як багатство зникне, наче в нього виросли крила, і орлом злетить у небо.

— 8 —

⁶ Не бери хліба за столом у скнари, не тягнися до його ласощів.

⁷ Він же, як пір’я у горлі. «Їж та пий», — він припрошує, але нещиро.

⁸ Те, що проковтнеш, тебе знудить, та не будеш знати як уникнути приниження.

— 9 —

⁹ Не давай поради дурню, бо не зрозуміє він мудрості слів твоїх, та зробить з тебе посміховисько.

— 10 —

¹⁰ Не руш вікових меж кам’яних, не зазіхай на сирітські поля.

¹¹ Тому що в них могутній Захисник (Господь), Він притягне тебе до суду.

— 11 —

¹² Налаштуй свій розум на повчання, прислухайся до розумних порад.

— 12 —

¹³ Не позбавляй юнака виховання, не помре він від того, що палиця походить по його спині.

¹⁴ Якщо сам його повчатимеш різкою, врятуєш його життя від Шеолу.

— 13 —

¹⁵ Сину мій, якщо помудрішаєш, то й моє серце звеселиться.

¹⁶ Моє серце сповниться радістю, коли з уст твоїх злітатимуть праведні слова.

— 14 —

¹⁷ Не дозволяй заздрощам до грішників поселитися в серці, хай живе там завжди страх перед Господом.

¹⁸ Тоді матимеш щасливе майбутнє і твої сподівання не розпиляться на порох.

— 15 —

¹⁹ Слухай, сину, й набирайся мудрості, і вибери правильний життєвий шлях.

²⁰ Не водися з тими, хто п’є без міри, хто м’ясом давиться, ненаситний.

²¹ Бо п’яничка й ненажера збідніють, їх лінощі в лахміття одягнуть.

— 16 —

²² Слухайся батька, який життя тобі дав, і не зневажай матір, коли зістариться.

²³ Купи й не продавай того, що є правдиве: мудрість, настанови й розуміння.

²⁴ Батько праведного тішитиметься, хто викохає мудрого сина, матиме радість у ньому.

²⁵ Дай батькові й неньці відчути радість, нехай та, що дала тобі життя, буде втішена.

— 17 —

²⁶ Сину мій, нехай твій розум мені довіриться, побачать очі шлях Мій добрим.

²⁷ Бо повія — то глибока яма, а спокусниця — вузька криниця.

²⁸ Вона, мов крадій, у засідці чатує, і множить перелюб поміж чоловіків.

— 18 —

²⁹ Хто зітхає, хто ридає? Хто свариться, хто скаржиться? Хто синці невинні рахує? Хто заплакані очі червоні втирає?

³⁰ Це ті, хто допізна за вином сидить, хто шукає, де б чого напитися.

³¹ Не задивляйся на вино, коли проміниться у келихах червоно. Його приємно і легко ковтати,

³² але зрештою воно кусає, мов гадюка, й отруює, немов змія.

³³ Твої очі побачать чудернацькі видіння, а розум затуманиться, заплутаються слова.

³⁴ Ти будеш хворий, наче той, кого кидають хвилі в морі, мов той, хто на верхівці щогли.

³⁵ Ти скажеш: «Мене вдарили, але я болю не відчув, мене побили, та я цього і не помітив! Коли очуняю, піду шукати, де б іще хильнути».