Одкриттє 5 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Сувій з сімома печатками

¹ Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками.

² І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?»

³ Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього.

⁴ Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.

⁵ Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».

⁶ Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі.

⁷ І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі.

⁸ Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті — молитви святих людей Божих.

⁹ І заспівали вони нову пісню до Ягняти: «Ти вартий того, щоб узяти сувій і зламати печатки, тому що Ти був заколотий і кров’ю Своєю викупив людей для Бога із кожного роду, з кожного племені, мови й народу.

¹⁰ Ти об’єднав їх у царство і зробив священиками для нашого Бога, і вони царюватимуть на землі».

¹¹ Тоді я подивився й почув голоси багатьох Ангелів, які оточили престол, живих істот і старійшин. Їх були тисячі й тисячі — десятки тисяч разів по десять тисяч.

¹² Вони голосно гукали: «Ягня, Яке було заколоте, варте могутності, мудрості, багатства. Воно гідне сили, честі, слави і благословення!»

¹³ Потому я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і в морі — усе, що було там, говорило: «Нехай буде благословення, честь, слава і могутність Тому, Хто сидить на престолі, і Ягняті на віки вічні!»

¹⁴ І чотири живі істоти додали: «Амінь!» Тоді старійшини впали долілиць і вклонилися.