Матвія 27 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Суд у Понтія Пилата

¹ Вранці наступного дня всі головні священики разом зі старійшинами зустрілися й прийняли рішення вбити Ісуса.

² Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Його до рук Пилата.

Смерть Юди

³ На той час Юда, який зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було оголошено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків головним священикам і старійшинам.

⁴ Він сказав: «Я згрішив, видавши Невинного на смерть». «Що нам до того? — Відповіли йому. — Це твоя справа!»

⁵ І він кинув ті срібні гроші у храмі, пішов і повісився.

⁶ Головні священики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров».

⁷ Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним полем, щоб ховати на ньому чужинців.

⁸ Ось чому те поле й досі зветься Кривавим Полем.

^9-10 Так збулися слова пророка Єремії: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну, що призначили за Нього сини Ізраїля, й віддали їх за Гончарне поле, як Господь указав мені на те».

Допит Ісуса

¹¹ Коли Ісус представ перед прокуратором, Пилат спитав Його: «Ти — Цар юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».

¹² А коли головні священики й старійшини почали перед Пилатом звинувачувати Ісуса, Він не вимовив жодного слова.

¹³ Тоді Пилат знову спитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе?»

¹⁴ Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.

Пилат намагається звільнити Ісуса

¹⁵ Кожного року, під час Пасхи, Пилат, за звичаєм, відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.

¹⁶ На той час у в’язниці сидів відомий злочинець на ім’я Варавва.

¹⁷ Тож, коли зібрався натовп, Пилат запитав: «Кого ви хочете, щоб я відпустив для вас: Варавву чи Ісуса, Який зветься Христом?»

¹⁸ Пилат знав, що головні священики і старійшини віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.

¹⁹ Коли Пилат засідав у суді, його дружина прислала слугу переказати йому: «Ти не повинен нічого робити Цьому невинному, бо я бачила про Нього сон цієї ночі і була засмучена весь день».

²⁰ Але головні священики й старійшини підбурювали натовп просити Пилата звільнити Варавву і засудити Ісуса до страти.

²¹ І через те, коли правитель запитав усіх: «Кого з цих двох ви хочете звільнити?» Ті відповіли: «Варавву!»

²² Тоді знову Пилат звернувся до них: «Що ж мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?» У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!»

²³ «За що? — Запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»

²⁴ Пилат, побачивши, що він нічого не вдіє, і що натовп може вибухнути невдоволенням, узяв трохи води й умив руки перед народом, мовивши: «Я не винен у Його смерті. Вирішуйте самі!»

²⁵ У відповідь з натовпу вигукнули: «Нехай кров Його буде на нас і наших дітях!»

²⁶ І тоді він відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.

Воїни знущаються з Ісуса

²⁷ Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель, і там зібрався цілий відділ солдат навколо Нього.

^28-29 Роздягнувши Його, вони накинули на Нього багряницю, на голову Йому сплели терновий вінок, а в праву руку дали ціпок. Впавши перед Ісусом на коліна, почали глузувати з Нього: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»

³⁰ Потім воїни забрали у Ісуса ціпок, та били Його тим ціпком по голові й плювали на Нього.

³¹ А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбравши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.

Розп’яття

³² Виходячи з міста, солдати зустріли одного киринеянина на ім’я Симон і примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.

³³ Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),

³⁴ то дали Ісусові випити вина, змішаного з жовчю. Та покуштувавши трохи, Він не став його пити.

^35-36 Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, а потім посідали там стерегти Його.

³⁷ На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: це Ісус, Цар Юдейський.

³⁸ Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє розбійників: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.

^39-40 Проходячи повз, люди лихословили і збиткувалися з Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні. Тож врятуй хоча б Себе Самого! Якщо Ти насправді Син Божий, то зійди з хреста!»

⁴¹ Головні священики разом з книжниками та старійшинами також насміхалися з Ісуса, кажучи:

⁴² «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! Якщо Він насправді є Царем ізраїльським, то нехай Він зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього.

⁴³ Він вірить у Господа, тож нехай Всевишній зараз врятує Його, якщо Господь Його вподобав. Бо ж Він Сам сказав: „Я — Син Божий”».

⁴⁴ І навіть двоє злочинців, які були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також ображали Його.

Смерть Ісуса

⁴⁵ Опівдні темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.

⁴⁶ Біля третьої Ісус голосно закричав: «Елі, Елі, лема савахтані?» Що означає «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»

⁴⁷ Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Він кличе Іллю!»

⁴⁸ Один чоловік швидко побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися.

⁴⁹ А інші казали: «Залиш Його! Подивимося, чи прийде Ілля Його рятувати».

⁵⁰ Ісус іще раз голосно скрикнув і помер.

⁵¹ Тієї ж миті завіса в храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу — й здригнулася земля, і скелі розкололися.

⁵² І склепи відкрилися, й багато померлих людей Божих воскресло.

⁵³ І вийшовши зі своїх гробниць після Ісусового воскресіння, вони пішли до святого міста Єрусалиму і явилися багатьом людям.

⁵⁴ Коли центуріон і всі ті, хто стерегли з ним разом тіло Ісуса, побачили землетрус і все, що сталося, вони дуже перелякалися й мовили: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»

⁵⁵ Багато жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Вони супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї й піклувалися про Нього.

⁵⁶ Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова і Йосипа, та мати Якова і Іоана.

Поховання Ісуса

⁵⁷ Коли настав вечір, прийшов один багач з Ариматеї на ймення Йосип, який теж був учнем Ісуса.

⁵⁸ З’явившись до Пилата, він попросив віддати йому тіло Ісусове. Тож Пилат наказав воїнам віддати Його Йосипові.

^59-60 Йосип узяв тіло й, загорнувши у чисте лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, що сам вирубав у скелі. Потім, прикотивши величезного каменя, він затулив ним вхід до склепу і пішов звідти.

⁶¹ Марія Маґдалена та інша Марія залишилися сидіти біля гробниці.

Варта коло гробниці

⁶² Наступного дня після п’ятниці головні священики й фарисеї зустрілися з Пилатом.

⁶³ Вони мовили до прокуратора: «Шановний, ми пригадали, що Той обманщик, ще коли був живий, сказав: „Я воскресну з мертвих через три дні”.

⁶⁴ Віддай наказ, щоб добре стерегли гробницю, поки не настане третій день, щоб Його учні не могли прийти й викрасти тіло, а тоді казати всім: „Він воскрес із мертвих”. Бо цей останній обман буде ще гірший від першого».

⁶⁵ Тоді Пилат відповів: «Ви можете взяти вартових. Ідіть і охороняйте, як знаєте».

⁶⁶ Тож вони пішли стерегти гробницю та запечатали вхід, й залишили коло нього воїнів.