Матвія 13 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Притча про сіяча

¹ Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера.

² Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

³ Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами. Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти.

⁴ Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.

⁵ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,

⁶ та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.

⁸ Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного.

⁹ Той, хто має вуха, нехай почує!»

Чому Ісус навчав за допомогою притч

¹⁰ Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»

¹¹ У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм — не дано.

¹² Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить.

¹³ Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють.

¹⁴ В цих людях справджується пророцтво Ісаї: „Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивитися й побачите, але не зрозумієте, що бачили.

¹⁵ Бо серце людей цих зачерствіло, майже зовсім не чують їх вуха, позаплющували вони очі свої. Інакше вони могли б побачити очима своїми, почути вухами своїми, зрозуміти серцем, і повернутися до Мене, тоді б Я їх зцілив”.

¹⁶ Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха — бо чують.

¹⁷ Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».

Пояснення притчі про сіяча

¹⁸ «Послухайте пояснення притчі про сіяча.

¹⁹ Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці.

²⁰ Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.

²¹ Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

²² Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів.

²³ А зерно, що впало на добру землю — це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».

Притча про бур’ян

²⁴ І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі.

²⁵ Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі.

²⁶ Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс.

²⁷ Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?”

²⁸ Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?”

²⁹ „Ні, — відповідає хазяїн, — бо ви при тому вирвете і пшеницю.

³⁰ Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».

Притчі про гірчичне зерно та дріжджі

³¹ Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі.

³² Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».

³³ Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».

^34-35 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка: «Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу».

Пояснення притчі про бур’ян

³⁶ Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».

³⁷ І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський.

³⁸ Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого.

³⁹ Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели.

⁴⁰ Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.

^41-42 Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.

⁴³ Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».

Притчі про скарб, перлину та невід

⁴⁴ «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.

⁴⁵ Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.

⁴⁶ Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.

⁴⁷ Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби.

⁴⁸ Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.

^49-50 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».

⁵¹ Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо».

⁵² І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».

Ісус повертається до Свого рідного міста

^53-54 Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його?

⁵⁵ Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів — Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою?

⁵⁶ Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?»

⁵⁷ Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі».

⁵⁸ І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.