Єремії 42 - Свята Біблія: Сучасною мовою

¹ Усі воєначальники, разом з Йохананом, сином Кареа, й Єзанією, сином Гошаї, та усіма людьми від малого до великого, прийшли

² і сказали пророку Єремії: «Хай прохання наше дійде до тебе. Молись Господу Богу нашому за нас всіх, хто лишився, бо колись нас було багато, а стало мало, як сам ти бачиш.

³ Хай Господь Бог твій вкаже, куди нам іти і що робити».

⁴ Пророк Єремія відповів їм: «Я вас почув, я помолюся Господу вашому Богу, як ви бажаєте. І все, що Господь скаже, я розповім вам, не приховавши нічого».

⁵ Тоді вони сказали Єремії: «Нехай Господь буде надійним і правдивим свідком проти нас, якщо не зробимо ми все, що Господь твій Бог через тебе накаже робити.

⁶ Чи до вподоби, чи не до вподоби буде це, ми слухатимемо Господа, до Якого тебе посилаємо, що добре нам було, коли ми Господа нашого Бога слухатимемося».

⁷ Через десять днів слово Господа було Єремії.

⁸ І покликав він Йоханана, сина Кареа, і всіх воєначальників, що з ним були, і всіх людей від мала до велика.

⁹ Він сказав: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю, каже, до Якого ви мене послали, щоб передати прохання ваше:

¹⁰ „Якщо й справді ви лишитесь жити на цій землі, то Я вас відбудую, а не повалю, Я насаджу вас, а не повириваю, бо Я буду добрішим через усі нещастя, що накликав на вас.

¹¹ Не бійтеся царя вавилонського, якого зараз боїтеся”». «Не бійтеся його, — Господь каже, — бо Я з вами, щоб рятувати вас, щоб визволити з рук його.

¹² Я буду милосердним і він змилосердиться над вами і поверне вас на землю вашу.

¹³ Однак якщо ви скажете: „Не житимемо ми на цій землі”, — і не послухаєте Господа Бога вашого,

¹⁴ а також скажете: „Ні, ми підемо жити в землю єгипетську, де не побачимо війни, й не почуємо голосу бойової сурми, й не голодуватимемо, дозволь нам жити там”.

¹⁵ Якщо таке бажання ваше, то почуй слово Господа, народе Юдеї, що лишився». Ось що Господь каже: «Якщо й справді вирішили ви йти до Єгипту й підете туди жити чужинцями,

¹⁶ тоді той меч, якого ви так боїтеся, там, у землі Єгипетській, вас наздожене. І голод, що вас так лякає, піде за вами слідом у Єгипет. І там ви помрете.

¹⁷ Всі люди, що вирішили піти в Єгипет і жити там чужинцями, від меча поляжуть або від голоду, або від чуми. Жоден не врятується й не втече від страшного лиха, яке нашлю Я на них».

¹⁸ Бо ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Так само, як Мій гнів і лють Моя вилилися на мешканців Єрусалима, так гнів Мій виллється на вас, коли ви підете до Єгипту. Ви станете прокляттям і жахом, наругою і посміховиськом, і ніколи більше не побачите Юдеї».

¹⁹ Господь каже вам, решткам Юдеї: «Не ходіть до Єгипту. Запам’ятайте добре, що нині Я вас застеріг».

²⁰ Ви тяжко помилилися, коли послали мене до Господа, Бога вашого, зі словами: «Помолися за нас Господу нашому Богу. Скажи нам усе, що Господь наш Бог каже, і ми це зробимо».

²¹ Сьогодні ж я сказав вам, але ви не послухалися Господа вашого Бога, і нічого того, що Він послав мене вам переповісти.

²² Тож тепер знайте, що загините ви чи від меча, чи від голоду, чи від чуми в місці тому, куди надумали йти, щоб жити чужинцями.