Єремії 10 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Господь і боввани

¹ Почуйте слово, що Господь сказав вам, доме Ізраїля.

² Ось що Він каже: «Не научайтесь звичаїв поганських, і не тремтіть від небесних знамень, як роблять це інші народи.

³ Бо ж звичаї людей тих є безглузді, а боввани їхні — то лише колода, кимось зрубана у лісі. Це те, що ремісник виготовляє сокирою і власними руками.

⁴ Він прикрашає боввана золотом і сріблом, зшиває цвяхами, щоб не валився.

⁵ Вони, мов ті опудала, що на баштані: ні говорити, ні ходить не можуть — їх треба на руках носить. Не бійся їх, вони ні помогти, ані зашкодити тобі не можуть.

⁶ Тобі, о Боже, не існує рівних, ні імені такого більш нема, як Господа мого ім’я могутнє.

⁷ Чи можна не боятися Тебе, Царю народів? Бо заслуговуєш на це Ти, бо іншого нема такого між мудрецями всіх країв і царств.

⁸ Усі вони бездарні і дурні, їх вчать речей безглуздих, колода — то наставник їх.

⁹ Привозять срібло коване з Таршиша, а золото везуть з Уфаза. Боввани ті, що їм вклоняються народи, то є робота майстра, твір ремісника. Вдягають їх у фіолет та пурпур, все це — майстрів робота вправних.

¹⁰ Але Господь — справжній Бог, Він — Володарю живий і Цар предвічний. Земля здригається від Його гніву, несила людям витримати лють Його.

¹¹ Ось що скажіть їм: „Щодо тих богів, що небеса і землю не створили, вони пощезнуть і з землі, і з-під небес”».

¹² Господь — це Той, Хто землю сотворив Своєю міццю, Хто світ Своєю мудрістю створив, Хто небеса розкинув розумом Величним.

¹³ По Його волі грім з небес лунає, та нескінченні вод дощових потоки падають на землю. Він хмари піднімає з всіх кінців землі, та блискавки з дощем творить, і зі своїх скарбниць здіймає вітер.

¹⁴ Кожна людина — дурна! Ремісники соромляться своїх творінь, бо боввани ті — облудні, в них нема життя.

¹⁵ Вони — марнота і предмет для глузувань, вони всі згинуть в час Великого суда.

¹⁶ А Спадок Якова — Всевишній зовсім не такий, бо справді Він творець усього, й Ізраїль — то є спадщина Його. Ім’я Йому — Господь Усемогутній!

Надходить день руїни

¹⁷ Люди Юдеї, збирайте свої пожитки, будьте на поготові, щоб втікти, бо всі ви у пастці облоги.

¹⁸ Ось що Господь Бог каже: «Повикидаю зараз Юдеїв землі цієї, завдам їм болю, зажену їх в скруту, нехай це буде їм урок».

¹⁹ Горе мені (Єремії), я поранений тяжко. Та я сказав: «Однак це мій біль, я мушу витерпіть його».

²⁰ Мій намет зруйновано, розірвано його мотуззя. Сини мене покинули, нікого не лишилось. Нема кому намет напнути, нема кому піднять завіси.

²¹ Бо пастухи (правителі) — дурні, і не шукають Господа вони. Ось чому отари їхні всі розкидано довкола.

²² Ось гуркіт з півночі надходить! Він оберне міста Юдеї на пустелю, на шакалів лігво.

²³ Я знаю, Господи, людині доля непідвладна, не чоловікові вирішувати, що станеться, що він зробити в силі.

²⁴ Тож покарай нас, Господи, але по правді, не у гніві, щоб не знищив.

²⁵ Вилий обурення на ті народи, які Тебе не знають, й на роди, що імені Твого не промовляють, бо Якова вони пожерли. Вони розправилися з ним і зруйнували житло це.