Ісаї 38 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Хвороба Езекії

¹ На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».

² Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу.

³ Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.

⁴ Мав Ісая послання від Господа:

⁵ «Піди до Езекії і скажи, що Господь, Бог його пращура Давида, говорить: „Я почув твою молитву і побачив твої сльози, й вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років.

⁶ Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я захищу це місто”».

⁷ «Такий буде тобі знак від Господа на підтвердження того, що Він сказав:

⁸ „Я змушу сонячну тінь, що спустилася сходами Агаза, відступити на десять сходинок”». Так і сталося: сонце відступило на десять сходинок.

⁹ Ось що написав цар юдейський Езекія, коли одужав:

¹⁰ «У полудень життєвої пори я мушу йти у інший світ. Провести решту днів моїх за брамою Шеолу доведеться.

¹¹ Я думав: „Не побачу Господа Бога на цім світі, не бачити мені людей, не буть серед живих.

¹² Моє життя згорнули й відібрали в мене, мов те шатро кочівника. Згорнув життя, мов полотно, відрізав ткаль і зняв з верстата. Як швидко Ти життя у мене відібрав!

¹³ Всю ніч просив про допомогу, але за день моє життя Ти закінчив, як лев, що розтрощив умить кістки.

¹⁴ Як ластівка, як журавель, тужив я, я туркотів, мов голуб. Я очі видививсь, вдивляючись у небо. Володарю, я в небезпеці! Визволи мене!”

¹⁵ Що тут сказати? Коли Він сказав і як замислив, та усе й зробив. Від гіркоти душа моя страждає, та житиму надалі я сумирно й тихо.

¹⁶ Живе людина Господа дбанням, в турботах і випробуваннях дух міцніє. Тож дай мені здоров’я і дозволь ще жити!

¹⁷ Поглянь! Зазнав я горя для свого добра. Мене із небуття Ти вирвав і врятував мене. Усі гріхи мої в минулому залишив.

¹⁸ Не можуть дякувати тобі в Шеолі мертві, оспівувати і шанувати Тебе мерці не зможуть. Ті, хто спускається в могилу, на Твою вірність покладатися не можуть.

¹⁹ Лише живі, лише живі складуть подяку, як я сьогодні дякую Тобі. Батьки дітей Твоєї вірності навчать.

²⁰ Господь мене врятує, тож у Господнім храмі все життя вславляти будемо його під звуки струн».

²¹ Тоді Ісая сказав Ісая Езекії: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани. Від того ти одужаєш».

²² Езекія спитав: «Який буде мені знак, що я зможу піти до храму Господнього?»