Йова 6 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Йов відповідає Еліфазу

¹ Йов відповів:

² «Якби мої страждання можна було оцінити, всі мої біди зважить на вагах,

³ були би важчі за морський пісок, тому й слова мої не знають впину.

⁴ Бо стріли Всемогутнього в мені, отруту їхню всотує мій дух. Жахливі несподіванки від Бога чатують і шикуються навколо.

⁵ Неважко вам мені поради сипати, коли не з вами трапилися ці нещастя. Хіба осли кричать, коли їжі вдосталь навкруги? Хіба ж ревуть воли, як ясла повні?

⁶ Хіба їдять без солі їжу прісну, хіба смачний білок яйця?

⁷ Язик мій і торкатися таких наїдків не бажає, отрутою йому вони здаються.

⁸ Хотів би я, щоб хтось на запитання відповів мої, хотів би я, щоб Бог мені надію дарував!

⁹ Хотів би я, щоб Бог мене згубити прагнув, щоб, простягнувши руку, розломив мене.

¹⁰ Хотів би я втішеним бути одним лиш! Хотів дістати б відповіді на запитання, щоб попри весь це біль ніколи не відмовився коритися Святого настановам.

¹¹ Де брати сили, покладатися на кого? Який кінець у мене, ради чого мушу жити?

¹² Чи маю сили, як гранітна скеля, чи плоть моя міцніше бронзи?

¹³ Позбавлений я справді допомоги.

¹⁴ Хто відмовляє в дружбі й відданості другу, той волі Всемогутнього протистоїть.

¹⁵ Мої зрадливі побратими, немов той потічок у зливу, що, розливаючись, невпинно мчить

¹⁶ і пінисті несе брудні потоки, талу кригу й сніг.

¹⁷ Вони течуть, аж раптом пропадають. У полудневу спеку висихають, їх вже й нема.

¹⁸ Купецькі каравани із путі збиваються і гинуть, заблукавши у пісках.

¹⁹ Розшукують їх каравани з Теми, мандрівники із Шеби сподіваються на них,

²⁰ упевнені, що от на них натраплять, а не знайшовши тих струмків, впадають в розпач.

²¹ І ви для мене стали тим, що й ті потічки; злякались, роздивившись, що мені дісталось.

²² Чи ж я просив вас поділитись чимось? Чи до хабарництва я вас штовхав, щоб вижить?

²³ Чи я просив у ворога мене відбити, чи викупити з рук підступних ворогів?

²⁴ Повчайте, розкажіть мені, я буду слухати, щоб зрозуміти нарешті, в чому схибив.

²⁵ Щирі слова, то велика сила, та що доводять ті переконання ваші?

²⁶ Невже, по-вашому, слова спроможні щось довести, а розпач мій лиш відлітає з вітром?

²⁷ Ви й на сирітську б долю замахнулись, на долю друга ви б побились об заклад.

²⁸ Та годі вже, послухайте мене, в очі вам брехати я не буду.

²⁹ Покайтесь, схаменіться, хай не буде люті, отямтеся, бо я своїх чеснот не зрікся.

³⁰ Чи є обман у тому, що язик промовив? Чи розпізнати брехні я вже не можу?»