Йова 31 - Свята Біблія: Сучасною мовою

¹ «З очима власними Угоду я уклав, щоб не дивились на дівчат з жагою.

² Що Бог відводить людям з висоти, яку нам спадщину Усемогутній відпускає з неба?

³ Хіба це не страждання для злостивих, чи не погибель для неправедних людців?

⁴ Хіба не Бог за кожним стежить кроком, хіба не Він пильнує за моїм шляхом?

⁵ Якщо я марнославно жив, чи поспішив когось обшахрувати,

⁶ хай тоді Бог на терезах надійних зважить, щоб пересвідчитися міг в моїх чеснотах.

⁷ Якщо звернув я з правильного шляху, якщо мене ввели в спокусу очі, якщо до рук моїх прилипло щось чуже,

⁸ тоді нехай те, що я посадив, хтось інший з’їсть, нехай мої посіви вирвуть із корінням.

⁹ Якщо не витримало серце зваб жіночих і я у двері друга заглядав, аби до жіночки його пробратись,

¹⁰ нехай тоді для іншого моя дружина зерно змеле, хай інші схиляться над нею уночі.

¹¹ Тому що перше — це поганий вчинок, а друге — це вже злочин, за який судити треба.

¹² Бо це — вогонь, що спалить все, він міг би зжерти все моє добро.

¹³ Якби я був несправедливий до слуги й служниці, коли вони до мене скаржитись прийшли,

¹⁴ що б я тоді робив, коли Господь підвівся, щоб перевірить, що б Йому я відповів?

¹⁵ Чи не так само, як і їх, мене Господь у материнськім лоні сформував?

¹⁶ Якщо відмовив бідним я у тім, що потребують, якщо я змусив очі вдів від сліз почервоніти,

¹⁷ якщо не розділив із сиротою хліба шмат,

¹⁸ бо з юних днів про нього піклувався, наче батько, і з народження мого я піклувався про вдову,

¹⁹ якщо я бачив, що комусь нема у що вдягнутись, чи бачив я нужденного, ледве прикритого лахміттям,

²⁰ чи ж він не дякував мені за всі турботи, чи ж не зодягнений, зігрітий був він вовною з моїх овець?

²¹ Якщо підняв я руку на сирітку, що допомоги просив біля брами,

²² тоді нехай плече звихнеться, нехай рука зламається у лікті.

²³ Бо я найбільш боюся посланої Богом кари, Його велич лякає мене.

²⁴ Якби упевненість від золота я мав, якби сказав, що лиш йому я вірю,

²⁵ якби радів я з власного добра, чи з того, що розбагатів зненацька,

²⁶ якби я сонця помічав сіяння, чи місяця величного ходу,

²⁷ щоб серце від краси зачарувалось, і поклонявся б їм, і поцілунки слав,

²⁸ то навіть це за злочин би вважалось, вартий кари, бо я б тоді був Бога зрадив.:

²⁹ Якби радів я з того, що мій недруг потерпає, чи святкував його страждання,

³⁰ але я не сказав йому нічого злого, ані проклять на голову його не слав.

³¹ Хіба з мого намету люди не казали: „Хто з тих, кому дав м’ясо Йов, не мав утіхи?”

³² Не довелося подорожньому провести ніч надворі, бо я відкрив для нього двері й запросив зайти.

³³ Якби я замовчав свої гріхи, як інші це зробили б, щоб приховати в серці злочини свої,

³⁴ злякавшись натовпу великого довкола, чи боячись зневаги родичів близьких, не вийшов би з намету, затаївся б,

³⁵ як би хотів я, щоб хтось вислухав мене! Ось підпис мій, хай відгукнеться Всемогутній! Хай вороги письмово звинувачення Свої підтвердять.

³⁶ Я б на плечі носив той знак, звичайно, і на корону переніс би його теж.

³⁷ Йому б я звіт давав про все, що я зробив і шанобливо, як до князя, я б звертався.

³⁸ Якщо проти мене голосить земля, і борозни разом зайшлися у риданнях,

³⁹ якщо я висотав із неї силу, не сплативши, чи жителів її призвів на смерть,

⁴⁰ нехай тоді колючками зійде пшеничний лан і бур’яни замість ячменю вродять». На цьому скінчилося слово Йова.