Йова 29 - Свята Біблія: Сучасною мовою

¹ І далі Йов пояснював:

² «Хотів би я, аби життя моє текло, як в давні часи, коли мене беріг Господь.

³ Коли Його світильник наді мною сяяв, коли я йшов крізь морок за Його вогнем,

⁴ коли у розквіті я був, коли ще дружба Божа в моїм наметі мешкала,

⁵ коли ще Всемогутній був зі мною, коли я жив оточений синами,

⁶ коли мій кожен крок купався в молоці, коли зі скель мені текла олива,

⁷ коли виходив я до брами міста і на майдані місце посідав,

⁸ переді мною молодь розступалась, а сивочолі зводились на ноги,

⁹ коли вельможі при мені змовкали, і на вуста свої долоні клали,

¹⁰ коли правителів змовкали голоси і язики до піднебіння прилипали.

¹¹ Вони хвалили все, що я казав, і кожен крок мій схвалювали дружно,

¹² оскільки бідний люд я рятував, коли зверталися за поміччю до мене, коли підтримував безпомічних сиріт.

¹³ У злидні скинутий благословляв мене, і вдів серця від радості співали.

¹⁴ І праведність мені служила за вбрання, а справедливість за тюрбан мені була.

¹⁵ Я був очима для сліпого я був ногами для кривого.

¹⁶ Я для нужденних батьком був. Я навіть розбирав ті справи, яких не знав.

¹⁷ Злі приниження володарів спиняв я, й рятував слабкіших з рук гнобителя.

¹⁸ Тоді я подумки сказав: „Умру в своєму домі, я дні свої помножу, мов пісок”.

¹⁹ Моє коріння досягне води, роса нічна мої гілки зволожить.

²⁰ Постійно сили будуть відновлятись, лишатиметься лук в моїх руках тугим.

²¹ Уважно прислухалися до мене всі і мовчки слухали, коли поради я давав.

²² Їм нічого було додати, мої слова живили їх, мов дощ.

²³ Вони мене чекали, як дощу, роти, як на весняну зливу, спрагло розтуляли.

²⁴ Коли я посміхався їм, не могли повірити, мій усміх дуже тішив їх.

²⁵ Обрав для них я шлях і став главою, жив серед них, як цар зі своїм військом, як втішник для скорботних».