Йова 10 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Йов у розпачі

¹ «Як я ненавиджу своє життя! Тож розповім про всі свої страждання, відкрию болі та образи всі.

² Звернусь до Бога я: „Не звинувачуй, дозволь дізнатися, у чому завинив.

³ Хіба радий Ти з того, що мене гнітиш і зневажаєш діло рук Твоїх, хіба щасливий тим, що нечестивці замишляють?

⁴ Чи маєш очі Ти людські? Чи вмієш бачить, як людина?

⁵ Чи дні Твої подібні до людських? Чи лічиш роки, як лічу я дні?

⁶ Бо Ти вишукуєш в мені безчестя, гріхи мої пізнати хочеш.

⁷ Хоча Ти знаєш, що я ні в чому не завинив, що від Твоєї кари не втечу.

⁸ Мене створили Твої руки, і тілу форму надали, та несподівано вони мене схопили, щоб згубити.

⁹ Благаю пам’ятати, що з глини Ти мене зліпив, тож раптово, не перетворюй Ти мене на глину знов.

¹⁰ Хіба мене не виливав, як молоко, і затвердіти, як той сир, мені не дав?

¹¹ Ти одягнув мене у шкіру й тіло, зв’язавши жилами й кістками.

¹² Дав звідати мені, що є життя й нев’януча любов, твоє дбання мій дух плекало.

¹³ Але у серці потай задуми плекав; я знаю, то мета Твоя була:

¹⁴ Якщо на шлях гріха я поверну, Ти наглядатимеш і непокараним не лишиш.

¹⁵ Якщо я поведуся зле — горе мені! Якщо невинний, то не можу й голови підвести, безчестям сповнений, приниженням напоєний.

¹⁶ Лиш звести голову збираюсь, на мене, мов на лева, полювання затіваєш і знову виявляєш Свою силу.

¹⁷ Нових приводиш свідків проти мене, примножуєш Свій гнів, та нові війська на мене насилаєш.

¹⁸ Навіщо вивів Ти мене із лона? Я мав би вмерти, щоб не бачив мене світ.

¹⁹ Хотів би я не жити ніколи, піти в могилу б з материнської утроби.

²⁰ Мені зосталось жити лиш кілька днів, дай спокій, відступись від мене! Дозволь хоч трохи радості пізнати

²¹ до того, як піду туди, де залишаються навіки: у світ печалі й темряви,

²² у землю мороку, де ходить привид смерті, туди, де хаос править, де померлих тіні, де навіть світло, наче ніч”».