Єзекіїла 37 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Ведіння сухих кісток

¹ Сила Господа зійшла на мене, Дух Господній вивів мене й поставив серед долини; вона була повна кісток.

² Він водив мене туди й сюди між ними, і побачив я силу силенну кісток по долині, і всі вони були вже пересохлі.

³ Він спитав мене: «Сину людський, чи можуть ці кістки жити?» Я відповів: «О Господи Боже, тільки Ти знаєш».

⁴ Тоді Він сказав мені: «Пророкуй цим кісткам і скажи їм: „Кістки сухі, почуйте слово Господа!”

⁵ Ось що Господь Бог говорить цим кісткам: „Я зроблю так, щоб дух увійшов у вас і ви ожили.

⁶ Я прикріплю сухожилля до вас і примушу плоть лягти на вас і вкрию вас шкірою; Я вдихну життя в вас, і ви оживете. Тоді ви знатимете, що Я Господь”».

⁷ Тож я пророкував, як мені було наказано. І поки я пророкував, був шум, якесь деренчання, і кістки складалися кістка до кістки.

⁸ Я глянув, а на них з’явилися сухожилля та плоть, і шкіра вкрила їх, але духу в них не було.

⁹ Тоді Господь Всемогутній сказав мені: «Пророкуй вітру, сину людський, і скажи йому, що Господь Бог говорить: „Прийди з чотирьох вітрів, о вітре, й дихни на цих побитих, щоб ожили вони”.

¹⁰ Тож я пророкував, як Він наказав мені, й дух ввійшов у них, тож вони ожили й підвелися на ноги. Їх було величезне військо».

¹¹ Тоді Він сказав мені: «Сину людський, ці кістки — весь дім Ізраїлю. Вони кажуть: „Життєва сила полишила нас, надія залишила нас, нас вигублено”.

¹² Тож пророкуй і скажи їм, що Господь Бог говорить: „О народе Мій, ось Я відкрию могили твої і виведу тебе з них. Я поверну тебе в землю Ізраїлю.

¹³ Тоді ти, народе Мій, знатимеш, що Я — Господь, коли Я відкрию могили твої й виведу тебе з них.

¹⁴ Я вдихну Дух Мій у тебе, й ти житимеш. Я поселю тебе на твоїй власній землі. Тоді ти знатимеш, що Я, Господь, так сказав, і зробив це”». Так проголошує Господь Бог.

Об’єднання Ізраїлю та Юдеї

¹⁵ Слово Господа дійшло до мене:

¹⁶ «Сину людський, візьми дерев’яну палицю й напиши на ній: „Належить Юді та його друзям, народу Ізраїлю”. Тоді візьми ще одну дерев’яну палицю й напиши на ній: „Палиця Ефраїма, що належить Йосипові та його друзям, усьому народу ізраїльському”.

¹⁷ З’єднай їх в одну палицю, щоб вони стали єдиним в руці твоїй.

¹⁸ Земляки спитають тебе, що це означає?

¹⁹ Скажи їм, що Господь Бог говорить: „Візьму я палицю Йосипа, яка у руці Ефраїма, та всіх його друзів: всі коліна ізраїльські — і з’єднаю її з палицею Юди, роблячи з них єдину дерев’яну палицю, і вони стануть єдиним в руці моїй”.

²⁰ Тримай перед ними палиці, на яких ти писав.

²¹ Скажи їм, що Господь Бог говорить: „Я заберу ізраїльтян від народів, між якими вони зараз і поверну їх до власної землі.

²² Я зроблю їх одним народом у цій землі, на горах ізраїльських. Над ними всіма буде один цар, і ніколи більше не будуть вони двома народами, не будуть розділені на два царства.

²³ Більше вони не поганитимуть себе бовванами своїми і гидотними подобами, ані будь-якими з їхніх злочинів, бо Я врятую їх від усіх їхніх гріхів; Я очищу їх. Вони будуть народом Моїм, а Я буду Богом їхнім.

²⁴ Слуга мій Давид буде царем над ними, і всі вони матимуть одного пастиря. Вони дотримуватимуться законів Моїх і ревно йтимуть за настановами Моїми.

²⁵ Вони житимуть на землі, яку дав Я слузі Моєму Якову, на тій землі, де батьки їхні жили. Вони й діти їхні, і діти дітей їхніх житимуть там повік, і Давид, слуга Мій, буде царем їхнім повіки.

²⁶ Я укладу з ними Угоду миру, й це буде віковічний союз. Я домовлюсь і примножу число їх, і поставлю святиню Мою серед них назавжди.

²⁷ Святий намет Мій буде з ними, Я буду Бог їхній, а вони — народ Мій.

²⁸ Тоді народи знатимуть, що Я, Господь, зробив Ізраїль святим, коли храм Мій збудований буде на землі їхній”».