2 Самуїла 16 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Давид і Зіва

¹ Коли Давид трохи спустився з вершини, зустрівся йому Зіва, слуга Мефівошета, який чекав на нього. Біля нього стояла валка нав’ючених віслюків, навантажених двомастами буханцями хліба, сотнею в’язок родзинок, сотнею в’язок смокви та бурдюком вина.

² Цар запитав Зіву: «Чому ти все це сюди доставив?» Зіва відповів: «Осли призначені для домашніх царя, щоб не йти пішки, хліб і фрукти — для воїнів, щоб підкріпитися, а вино — щоб освіжити всіх, хто виснажився, переходячи пустелю».

³ Цар знову запитав: «А де онук твого хазяїна?» Зіва відповів: «Він залишився в Єрусалимі, бо сам сказав таке: „Сьогодні дім Ізраїлю віддасть мені дідове царство”».

⁴ Тоді цар сказав Зіві: «Усе, що належало Мефівошету, тепер твоє». «Покірно схиляюся, — сказав Зіва. — Нехай я знайду милість в очах твоїх, мій володарю-царю».

Шимей проклинає Давида

⁵ Коли цар Давид підходив до Багурима, звідти до нього вийшов чоловік із того ж коліна, що й родина Саула. Звали його Шимей. Це був син Ґери. Він сипав прокльонами, наближаючись.

⁶ Він жбурляв каміння в Давида і його урядовців, хоча всі воїни й вартові стояли обіруч Давида.

⁷ Шимей сипав прокльони: «Забирайся, йди геть, кровожеро, негіднику.

⁸ Господь відплатив тобі за кров, що ти пролив у домі Саула, на місці якого зацарював. Господь передав царство твоєму сину Авесалому. Ти на краю загибелі, бо ти — кровопивця».

⁹ До царя заговорив Авішай, син Зеруї: «Чого цей мертвий пес має проклинати мого володаря царя? Ось я піду й відітну йому голову».

¹⁰ Але цар заперечив: «Що для мене й для вас, сини Зеруї, є спільним? Якщо він проклинає, бо Господь йому звелів: „Прокляни Давида”, — хто тоді може спитати: „Навіщо ти робиш це?”»

¹¹ Давид сказав Авішаю і всім своїм урядовцям: «Мій син, моя плоть намагається позбавити мене життя. Що тоді вже говорити про цього веніаминія! Облиште його, адже Господь йому звелів.

¹² Може, Господь побачить мою печаль і відплатить добром за ті прокльони, які я сьогодні дістав».

¹³ Давид зі слугами пішли далі по один бік дороги, а Шимей пішов по другий бік дороги, навпроти нього, проклинаючи й кидаючи в Давида каміння, обсипаючи його камінням і піском.

¹⁴ Цар і всі його люди прибули до ріки Йордан змучені. Уже там цар відпочив.

Авесалом звертається до Агітофела за порадою

¹⁵ Тим часом Авесалом з ізраїльтянами підійшов до Єрусалима. З ними був також Агітофел.

¹⁶ Хушай аркійський, друг Давида, прийшов до Авесалома й вигукнув: «Нехай живе цар! Нехай живе цар!»

¹⁷ Авесалом спитав Хушая: «Це ти так виявляєш свою любов до друга (Давида)? Чому ти не пішов з другом?»

¹⁸ Хушай відповів Авесалому: «Ні, я буду з тими, хто обраний Господом, цими людьми і всім народом ізраїльським. Ось із ким я залишуся!

¹⁹ А кому я зрештою мушу служити? Хіба я не повинен служити сину? Я служитиму тобі так само, як служив батькові твоєму».

²⁰ Авесалом спитав Агітофела: «Порадь, що нам робити?»

²¹ Агітофел відповів: «Ляж з батьковими наложницями, яких він залишив стерегти дім. Тоді увесь Ізраїль почує, як ти досадив батькові. Тоді зміцніють руки прихильників твоїх».

²² От розкинули вони шатро на даху, і на очах усього Ізраїлю він лежав з батьковими наложницями.

²³ А порада Агітофела в ті дні була така ж поважна, як і слово Бога. Так ставилися до порад Агітофела і Давид, і Авесалом.