1 Царів 17 - Свята Біблія: Сучасною мовою

Круки годують Іллю

¹ Ілля тишвійський, з Тишве у Ґілеаді, сказав Агаву: «Як і те, що Господь, Бог Ізраїлю, якому я служу, живий, так не буде ні роси, ні дощу протягом кількох найближчих років, якщо я не накажу».

² Тоді слово Господа було Іллі:

³ «Піди звідси, поверни на схід і сховайся біля річки Керіт, на схід від Йордану.

⁴ Ти питимеш зі струмка, а годувати тебе там Я наказав крукам».

⁵ Тож він зробив, як Господь наказав йому. Він пішов до річки Керіт, на схід від Йордану, і залишився там.

⁶ Круки приносили йому хліб і м’ясо щоранку й щовечора, а пив він зі струмка.

Удова з Зарефата

⁷ Через деякий час струмок пересох, бо не було дощів у цих землях.

⁸ Тоді слово Господа дійшло до нього:

⁹ «Йди зараз до Зарефата в Сидоні й залишайся там. Я наказав удові в цьому місці постачати тобі харчі».

¹⁰ Тож він подався до Зарефата. Коли він прийшов до міської брами, вдова там збирала хмиз. Він звернувся до неї і спитав: «Чи не принесеш ти мені попити трохи води в кухолі?»

¹¹ І коли вона зібралася принести воду, він гукнув: «І принеси мені, будь-ласка, кусень хліба».

¹² Вона відповіла: «Клянусь тобі: так само, як і те, що Господь твій Бог живий, я не маю хліба, лише пригорщу борошна у жбані та трохи оливи у глечику. Я збираю хмиз, щоб узяти додому й приготувати поживу для себе й мого сина, щоб з’їсти й померти».

¹³ Ілля сказав їй: «Не бійся. Іди додому і зроби, як кажеш. Але спершу спечи маленьку хлібину для мене з того, що маєш, і принеси мені, а тоді спечи з решти борошна хліб для себе й свого сина.

¹⁴ Бо так Господь Бог Ізраїлю каже: „Цей жбан борошна не спорожниться і цей глечик оливи не пересохне до того дня, доки Господь не дасть дощу на ці землі”».

¹⁵ Вона пішла і зробила, як Ілля їй сказав. Там було достатньо їжі для Іллі й для жінки та її родини.

¹⁶ Бо жбан борошна не спорожнявся і глечик оливи не пересихав, згідно зі словом Господнім, промовленим Іллєю.

¹⁷ Через деякий час син цієї жінки, господарки дому, захворів. Йому ставало все гірше й гірше, і зрештою він перестав дихати.

¹⁸ Вона запитала Іллю: «Що ти маєш проти мене, чоловіче Божий? Ти прийшов, щоб нагадати мені про мій гріх і вбити мого сина?»

¹⁹ «Дай мені твого сина», — відповів Ілля. Він узяв його з її рук, поніс до верхніх кімнат, де жив, і поклав на ліжко.

²⁰ Тоді він звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, чи не приніс Ти горе навіть цій удові, в якої я живу, вмертвивши її сина?»

²¹ Тоді він тричі простягся над хлопчиком і звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, нехай життя цього хлопця повернеться до нього!»

²² Господь почув плач Іллі, життя повернулося до хлопчика, і він ожив.

²³ Ілля підняв дитину й поніс її з кімнати вниз. Він віддав хлопчика матері й сказав: «Дивись, твій син живий!»

²⁴ Тоді жінка сказали Іллі: «Тепер я знаю, що ти — чоловік Божий, і що слово Господа з уст твоїх — правдиве».