Йова 41 - Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

¹ Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

² Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

³ Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

⁴ Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

⁵ Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

⁶ Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

⁷ Його спина канали щитів, поєднання їх крем’яная печать.

⁸ Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

⁹ Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

¹⁰ Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

¹¹ Бухає полум’я з пащі його, вириваються іскри огненні!

¹² Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

¹³ Його подих розпалює вугіль, і бухає полум’я з пащі його.

¹⁴ Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

¹⁵ М’ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

¹⁶ Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

¹⁷ Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

¹⁸ Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

¹⁹ За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

²⁰ Син лука, стріла, не примусить увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

²¹ Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

²² Під ним гостре череп’я, лягає на гостре, немов у болото.

²³ Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

²⁴ Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

²⁵ Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

²⁶ він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір’ям!