Римлян 9 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Кажу правду у Христі, не обманюю, свідчить мені моя совість у Святому Дусі,

² що у мене є великий смуток і невпинний біль у моєму серці.

³ Я сам бажав би бути проклятим, відлученим від Христа за своїх братів, рідних мені по плоті,

⁴ тобто ізраїльтян, яким належать усиновлення, слава, завіти, законодавство, богослужіння, обітниці;

⁵ яким належать отці, від яких по плоті Христос, Який є над усім Бог, благословенний навіки. Амінь.

⁶ Та не те, щоб слово Боже втратило силу; бо не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.

⁷ І не те, що всі діти є нащадками Авраама, але: По Ісааку будуть названі тобі нащадки.

⁸ Тобто не плотські діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.

⁹ Бо словами обітниці були ці слова: У цей час я прийду і в Сарри буде син.

¹⁰ І не тільки це, а так було й з Ревеккою, яка зачала від одного, нашого отця Ісаака, двійню.

¹¹ Бо коли вони ще не народились і не зробили нічого доброго чи злого, — щоб Божий задум у вибранні залишався не від діл, а від Того, Хто кличе, —

¹² сказано було їй: Старший буде служити меншому.

¹³ Як написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.

¹⁴ Що ж скажемо? Невже у Бога несправедливість? Зовсім ні!

¹⁵ Бо Він каже Мойсею: Я помилую того, кого помилую, і пожалію того, кого пожалію.

¹⁶ Отже, все залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто старається, а від Бога, Який милує.

¹⁷ Бо Писання каже фараону: Саме для того Я й поставив тебе, щоб показати на тобі Свою силу і щоб Моє ім’я було звіщено по всій землі.

¹⁸ Отже, Бог кого хоче, милує, а кого хоче, робить твердим.

¹⁹ Ти тоді скажеш мені: За що ж Він ще дорікає? Адже хто може протистояти Його волі?

²⁰ А ти хто, людино, що сперечаєшся з Богом? Хіба виліплене скаже тому, хто його виліпив: Чому ти зробив мене таким?

²¹ Чи гончар не має влади над глиною, щоб із того ж самого замісу зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу — для непочесного?

²² Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити Свою силу, з великим довготерпінням терпів посудини гніву, приготовлені на загибель,

²³ щоб явити й багатство Своєї слави над посудинами милості, які наперед приготував для слави,

²⁴ тобто над нами, яких і покликав не тільки з іудеїв, а і з язичників?

²⁵ Як і в Осії Він каже: Не Мій народ назву Моїм народом і некохану — коханою.

²⁶ І на тому місці, де було сказано їм: Ви не Мій народ, — там вони будуть названі синами Бога живого.

²⁷ А Ісая вигукує про Ізраїль: Навіть якщо число синів Ізраїля буде як пісок морський, тільки залишок спасеться.

²⁸ Бо Він виконає і прискорить слово у праведності, тому що скоре слово здійснить Господь на землі.

²⁹ І як Ісая перед цим сказав: Якби Господь Саваоф не залишив нам нащадків, ми стали б як Содом і уподібнилися б до Гоморри.

³⁰ Що ж скажемо? А те, що язичники, які не шукали праведність, отримали праведність, праведність від віри;

³¹ а Ізраїль, який шукав Закон праведності, не досягнув Закону праведності.

³² Чому? Тому що шукав не у вірі, а ніби в ділах Закону; бо спіткнувся об камінь спотикання,

³³ як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; та кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться.