Римлян 4 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Що тоді, скажемо, Авраам,наш отець, знайшов по плоті?

² Бо якщо Авраам виправдався ділами, то йому є чим хвалитися, але не перед Богом.

³ Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богу, і це зарахувалося йому за праведність.

⁴ Тому, хто працює, платня нараховується не з милості, а з обов’язку;

⁵ а тому, хто не працює, а вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, його віра зараховується за праведність.

⁶ Так і Давид говорить про блаженство людини, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:

⁷ Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті;

⁸ блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха.

⁹ А це блаженство лише для обрізаних чи й для необрізаних? Ми кажемо, що Аврааму віра зарахувалася за праведність.

¹⁰ Як же зарахувалася? Після обрізання чи до обрізання? Не після обрізання, а до обрізання.

¹¹ І знак обрізання він отримав як печать праведності від віри, яку мав ще до обрізання, щоб бути йому батьком усіх, що вірують без обрізання, щоб і їм зарахувалася праведність,

¹² і батьком обрізаних, які не тільки обрізані, а й ходять по слідах віри нашого отця Авраама, яку він мав ще до обрізання.

¹³ Бо не через Закон була дана Аврааму чи його нащадкам обітниця бути спадкоємцем світу, а через праведність від віри.

¹⁴ Бо якщо спадкоємцями є ті, що покладаються на Закон, то даремна віра і недійсна обітниця.

¹⁵ Бо Закон викликає гнів, бо де немає Закону, там немає і переступу.

¹⁶ Тому обітниця від віри, щоб бути їй по благодаті, щоб вона була дійсною для всіх нащадків, не тільки для тих, що покладаються на Закон, а й для тих, що мають віру Авраама, який є батьком усіх нас

¹⁷ (як написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів) перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче існуючим.

¹⁸ Він всупереч надії повірив з надією, щоб стати батьком багатьох народів згідно зі сказаним: Такими численними будуть твої нащадки.

¹⁹ І, не ослабнувши у вірі, він не зважав на своє вже омертвіле тіло, будучи майже сторічним, і на омертвілість утроби Сарри,

²⁰ і не засумнівався в обітниці Божій через невір’я, а зміцнився у вірі, віддавши славу Богові

²¹ і будучи цілком упевнений, що Він може й виконати те, що обіцяв.

²² Тому й зарахувалося йому це за праведність.

²³ Та не тільки ради нього було написано, що зарахувалось йому,

²⁴ а й ради нас: зарахується і нам, що вірують у Того, Хто воскресив з мертвих Ісуса, нашого Господа,

²⁵ Який був виданий за наші переступи і воскрес для нашого виправдання.