Матвія 9 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Сівши у човен, Він переплив назад і прибув у Своє місто.

² І ось принесли до Нього паралізованого, який лежав на постелі. Ісус, побачивши їхню віру, сказав паралізованому: Підбадьорся, сину! Прощаються тобі твої гріхи!

³ Тут деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.

⁴ Ісус, знаючи їхні думки, сказав: Навіщо ви думаєте лихе у своїх серцях?

⁵ Бо що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи, — чи сказати: Устань і ходи?

⁶ Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, — тоді каже паралізованому: Устань, візьми свою постіль і йди додому.

⁷ І той устав і пішов додому.

⁸ Побачивши це, народ здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.

⁹ Ідучи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ім’я Матвій і каже йому: Іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.

¹⁰ І коли Він возлежав у домі, то ось багато митників і грішників прийшли й возлягли з Ісусом та Його учнями.

¹¹ Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому ваш Учитель їсть із митниками й грішниками?

¹² Ісус, почувши це, сказав їм: Не здорові потребують лікаря, а хворі.

¹³ Підіть дізнайтеся, що значить: Милості хочу, а не жертви. Бо Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння.

¹⁴ Тоді підходять до Нього Іоанові учні і кажуть: Чому ми й фарисеї часто постимось, а Твої учні не постяться?

¹⁵ Ісус сказав їм: Хіба можуть сумувати весільні гості, поки з ними молодий? Та настануть дні, коли забереться від них молодий, і тоді вони будуть поститися.

¹⁶ Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу, бо латка відірветься від одягу, і дірка стане ще гіршою.

¹⁷ І нове вино не наливають у старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться — і вино витече, і бурдюки пропадуть; а нове вино наливають у нові бурдюки, і тоді зберігається і те, і інше.

¹⁸ Ще Він говорив їм це, як прийшов один начальник і, поклоняючись Йому, сказав: Моя дочка щойно померла, але Ти прийди й поклади на неї Свою руку — і вона оживе.

¹⁹ Ісус встав і пішов за ним, і з Ним пішли і Його учні.

²⁰ І ось жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу, підійшла ззаду і доторкнулася до краю Його одягу.

²¹ Бо казала в собі: Якщо тільки доторкнуся до Його одягу — одужаю.

²² Ісус, обернувшись і побачивши її, сказав: Підбадьорся, дочко! Твоя віра уздоровила тебе! І з тієї миті жінка стала здорова.

²³ Ісус, прийшовши у дім начальника і побачивши сопілкарів і народ у сум’ятті,

²⁴ каже їм: Вийдіть, бо дівчинка не померла, а спить. І вони сміялися з Нього.

²⁵ Коли ж народ вивели, Він увійшов, узяв її за руку — і дівчинка встала.

²⁶ І чутка про це розійшлася по всій тій землі.

²⁷ Коли Ісус ішов звідти, за Ним пішло двоє сліпих, кричачи́: Змилуйся над нами, Сину Давидів!

²⁸ Коли ж Він увійшов у дім, сліпі підійшли до Нього, і Ісус каже їм: Чи вірите ви, що Я можу зробити це? Вони кажуть Йому: Так, Господи.

²⁹ Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: По вашій вірі хай буде вам.

³⁰ І в них відкрилися очі. І Ісус суворо наказав їм: Дивіться, щоб ніхто не дізнався.

³¹ Та вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.

³² Коли ж вони виходили, ось привели до Нього німого біснуватого чоловіка.

³³ І коли біс був вигнаний, німий заговорив. І народ здивувався і казав: Ще ніколи не бачено такого в Ізраїлі.

³⁴ А фарисеї казали: Він виганяє бісів силою князя бісів

³⁵ І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, і проповідуючи Євангеліє Царства, і зцілюючи народ від усякої хвороби і всякої недуги.

³⁶ Побачивши ж людей, Він зжалився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці без пастуха.

³⁷ Тоді каже Своїм учням: Жнивá великі, а працівників мало.

³⁸ Тож благайте Господаря жнив, щоб вислав працівників на Свої жнивá.