Матвія 26 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Коли Ісус скінчив говорити всі ці слова, то сказав Своїм учням:

² Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.

³ Тоді первосвященники, книжники й старійшини народу зібралися в палаці первосвященника на ім’я Каяфа

⁴ і змовилися, щоб підступом схопити Ісуса і вбити.

⁵ Але казали: Тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.

⁶ Коли ж Ісус був у Віфанії в домі Симона прокаженого,

⁷ підійшла до Нього жінка з алебастровою пляшечкою дорогоцінного мира і вилила Йому на голову, коли Він возлежав.

⁸ Побачивши це, Його учні обурилися й сказали: Навіщо таке марнотратство?

⁹ Це миро можна ж було продати за велику ціну і гроші роздати бідним!

¹⁰ Та Ісус, зрозумівши це, сказав їм: Чого ви турбуєте жінку? Вона добре діло зробила для Мене.

¹¹ Бо бідних ви завжди матимете з собою, а Мене не завжди матимете.

¹² Бо виливши це миро на Моє тіло, вона приготувала Мене до поховання.

¹³ Істинно вам кажу: де тільки буде проповідане це Євангеліє в усьому світі, буде розказано на пам’ять про неї і те, що вона зробила.

¹⁴ Тоді один з Дванадцятьох на ім'я Іуда Іскаріот пішов до первосвященників

¹⁵ і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж відрахували йому тридцять срібняків.

¹⁶ І з того часу він шукав нагоди, щоб видати Його.

¹⁷ У перший же день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і сказали Йому: Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти пасху?

¹⁸ Він сказав: Ідіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель каже: Мій час близький; у тебе Я здійсню Пасху зі Своїми учнями.

¹⁹ Учні зробили, як наказав їм Ісус, і приготували пасху.

²⁰ Коли ж настав вечір, Він возліг із Дванадцятьма.

²¹ І коли вони їли, Він сказав: Істинно вам кажу, що один із вас зрадить Мене.

²² Вони дуже засмутились, і кожен з них почав говорити Йому: Невже я, Господи?

²³ Він сказав у відповідь: Хто вмочить зі Мною руку в миску, той зрадить Мене.

²⁴ Утім, Син Людський відійде, як написано про Нього, та горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не родитися.

²⁵ У відповідь Іуда, Його зрадник, сказав: Невже я, Равві? Він каже йому: Ти сам сказав.

²⁶ Коли ж вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розламав, і став роздавати учням, і сказав: Беріть, їжте; це Моє тіло.

²⁷ І, взявши чашу, віддав подяку і подав їм, кажучи: Пийте з неї всі;

²⁸ бо це Моя кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох для прощення гріхів.

²⁹ Кажу вам, що віднині не буду пити цього плоду виноградної лози до того дня, коли буду пити його з вами новим у Царстві Мого Отця.

³⁰ І, заспівавши гімн, вони пішли на Оливну гору.

³¹ Тоді Ісус каже їм: Усі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: Уражу пастуха — і розбіжаться вівці отари.

³² Та після Мого воскресіння Я піду перед вами в Галілею.

³³ Петро сказав Йому у відповідь: Навіть якщо всі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.

³⁴ Ісус сказав йому: Істинно тобі кажу: у цю ніч, перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене.

³⁵ Петро каже Йому: Навіть якщо мені треба буде померти з Тобою, я не зречуся Тебе. Те саме казали й усі інші учні.

³⁶ Тоді Ісус приходить з ними на місце, яке називається Гефсиманія, і каже учням: Посидьте тут, поки Я піду помолюся там.

³⁷ І, взявши з Собою Петра та двох синів Зеведеєвих, почав сумувати й терзатися.

³⁸ Тоді каже їм: Моя душа сумує смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.

³⁹ І, пройшовши трохи вперед, упав ниць і молився, кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай ця чаша пройде повз Мене! Утім, не як Я хочу, а як Ти.

⁴⁰ Приходить Він до учнів, і бачить, що вони сплять, і каже Петру: То ви не змогли й однієї години попильнувати зі Мною?

⁴¹ Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу; дух-то хоче, а плоть немічна.

⁴² Знову вдруге відійшов і помолився, кажучи: Отче Мій, якщо ця чаша не може пройти повз Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде Твоя воля.

⁴³ Прийшовши, Він побачив, що вони знову сплять, бо в них обважніли очі.

⁴⁴ І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши ті самі слова.

⁴⁵ Тоді приходить до Своїх учнів і каже їм: Ви й далі спите і відпочиваєте? Ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.

⁴⁶ Уставайте, ходімо; ось наблизився Мій зрадник.

⁴⁷ Ще Він говорив, як прийшов Іуда, один із Дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами й киями від первосвященників і старійшин народу.

⁴⁸ А Його зрадник дав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, той і Він; схопіть Його.

⁴⁹ І, відразу підійшовши до Ісуса, сказав: Вітаю, Равві! — і поцілував Його.

⁵⁰ Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді вони підійшли, наклали на Ісуса руки і схопили Його.

⁵¹ І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув свій меч, і вдарив раба первосвященника, і відтяв йому вухо.

⁵² Тоді Ісус каже йому: Поклади свій меч у його місце, бо всі, що візьмуть меч, від меча й загинуть.

⁵³ Чи ти думаєш, що Я не можу зараз попросити Свого Отця, і Він дасть Мені більше, ніж дванадцять легіонів ангелів?

⁵⁴ Як тоді збудеться Писання, що так має статися?

⁵⁵ У той час Ісус сказав народу: Як на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене. Щодня Я сидів з вами в Храмі й навчав, і ви не хапали Мене.

⁵⁶ А це все сталося для того, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні залишили Його і втекли.

⁵⁷ А ті, що схопили Ісуса, повели Його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники й старійшини.

⁵⁸ Петро ж ішов за Ним здаля до палацу первосвященника і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.

⁵⁹ Первосвященники ж, і старійшини, і весь Синедріон шукали проти Ісуса лжесвідчення, щоб видати Його на смерть,

⁶⁰ та не знайшли. І хоча виходило багато лжесвідків, нічого не знайшли. Нарешті вийшли два лжесвідки

⁶¹ і сказали: Він казав: Я можу зруйнувати Храм Божий і за три дні відбудувати його.

⁶² Тоді первосвященник став і сказав Йому: Ти нічого не відповідаєш? Що це вони свідчать проти Тебе?

⁶³ Та Ісус мовчав. Первосвященник, заговоривши, сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом: скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?

⁶⁴ Ісус каже йому: Ти сам сказав. Проте кажу вам: віднині побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч Сили і йтиме на хмарах небесних.

⁶⁵ Тоді первосвященник роздер свій одяг і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось ви щойно чули Його богохульство.

⁶⁶ Що ви думаєте? Вони ж сказали у відповідь: Він підлягає смерті.

⁶⁷ Тоді вони стали плювати Йому в обличчя і бити Його кулаками, а інші били Його по щоках

⁶⁸ і казали: Проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе.

⁶⁹ А Петро сидів зовні у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином.

⁷⁰ Та він зрікся перед усіма, сказавши: Я не знаю, про що ти говориш.

⁷¹ Коли він вийшов у ворота, побачила його інша служниця і каже тим, що стояли там: І цей був з Ісусом Назаря´нином.

⁷² І він знову зрікся із клятвою: Я не знаю цього Чоловіка.

⁷³ Трохи згодом підійшли ті, що стояли поруч, і сказали Петру: Дійсно, і ти один з них, бо й твоя мова видає тебе.

⁷⁴ Тоді він почав присягатися й клястися: Я не знаю цього Чоловіка. І відразу заспівав півень.

⁷⁵ І згадав Петро слова, сказані йому Ісусом: Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене, — і, вийшовши назовні, гірко заплакав.