Филип’ян 2 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Тому, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада в любові, якщо є якась спільність із Духом, якщо є якесь милосердя й співчуття,

² то доповніть мою радість: майте однакові думки, майте однакову любов, будьте однодушні й однодумні;

³ не робіть нічого з суперництва чи марнославства, але в смиренні вважайте один одного вищим від себе;

⁴ кожен хай дбає не тільки про себе, а кожен і про інших.

⁵ Хай у вас будуть такі ж думки, які були й у Христа Ісуса.

⁶ Він, будучи в образі Бога, не вважав грабежем бути рівним Богу,

⁷ але понизив Себе, прийнявши образ раба, народившись у людській подобі;

⁸ і, виявившись на вигляд як людина, смирив Себе, ставши слухняним до смерті, і смерті хресної.

⁹ Тому й Бог високо підніс Його і дав Йому ім’я, вище за всяке ім’я,

¹⁰ щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно небесних, земних і підземних,

¹¹ і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос — Господь, для слави Бога Отця.

¹² Тому, мої улюблені, як ви завжди слухались — не тільки в моїй присутності, а тим більше тепер, у мою відсутність, — так зі страхом і тремтінням здійснюйте своє спасіння;

¹³ бо це Бог зі Свого благовоління чинить у вас і бажання, і дії.

¹⁴ Усе робіть без рéмствувань і суперечок,

¹⁵ щоб вам бути бездоганними й невинними, непорочними дітьми Божими посеред зіпсованого й розбещеного роду, серед якого ви світите, як світила у світі,

¹⁶ тримаючи слово життя, щоб я міг похвалитися в день Христа, що я недаремно біг і недаремно трудився.

¹⁷ Та якщо я й стаю узливанням на жертву й служіння вашої віри, я радію і радуюся з усіма вами.

¹⁸ Так само й ви радійте і радуйтеся зі мною.

¹⁹ Сподіваюсь у Господі Ісусі скоро послати до вас Тимофія, щоб і мені підбадьоритися, дізнавшись про ваші обставини.

²⁰ Бо я не маю нікого рівного йому, хто б так щиро дбав про вас.

²¹ Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.

²² А його вірність ви знаєте, бо він, як син батькові, служив зі мною в проповіді Євангелія.

²³ Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною.

²⁴ Та я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду.

²⁵ Проте я визнав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата, співпрацівника й соратника, а вашого посланця й служителя в моїх потребах,

²⁶ бо він тужив за всіма вами і побивався, тому що ви почули, що він захворів.

²⁷ А він захворів був смертельно; та Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб не додався мені смуток до смутку.

²⁸ Тому я негайно послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, і щоб я менше сумував.

²⁹ Тож прийміть його в Господі з усією радістю і майте таких у пошані,

³⁰ бо він за діло Христове був близький до смерті, нехтуючи життям, щоб надолужити нестачу вашого служіння мені.