Дії Апостолів 21 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Коли ми розсталися з ними і відпливли, то прямим курсом припливли на Кос, наступного дня — на Родос, а звідти — в Патару.

² І, знайшовши корабель, що плив у Фінікію, сіли на нього і відпливли.

³ Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли в Сирію і припливли в Тир, бо там корабель розвантажував вантаж.

⁴ Знайшовши учнів, ми пробули там сім днів; вони Духом казали Павлу не йти в Єрусалим.

⁵ Коли ми провели ті дні, то вирушили й пішли, і всі проводжали нас із дружинами й дітьми аж за місто, а на березі ми стали на коліна і помолились.

⁶ Попрощавшись один з одним, ми сіли на корабель, а вони повернулися до себе.

⁷ Ми ж, закінчивши плавання з Тира, прибули в Птолемаїду і, привітавши братів, пробули в них один день.

⁸ Наступного дня ми, що були з Павлом, вирушили, і прийшли в Кесарію, і, увійшовши в дім благовісника Филипа, одного з семи дияконів, залишились у нього.

⁹ У нього було чотири дочки-діви, які пророкували.

¹⁰ Під час нашого багатоденного перебування в них прийшов з Іудеї один пророк на ім’я Агав,

¹¹ і, прийшовши до нас, узяв пояс Павла, і, зв’язавши собі руки й ноги, сказав: Так каже Святий Дух: Чоловіка, якому належить цей пояс, отак зв’яжуть в Єрусалимі іудеї і видадуть у руки язичників.

¹² Коли ми почули це, то і ми, і місцеві стали благати, щоб він не йшов у Єрусалим.

¹³ Та Павло відповів: Що ви робите? Чого ви плачете й краєте моє серце? Я готовий не тільки бути ув’язненим, а й померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса.

¹⁴ І оскільки його не можна було переконати, то ми стихли, сказавши: Нехай буде воля Господня.

¹⁵ Після цих днів ми приготувались і пішли в Єрусалим.

¹⁶ З нами пішли й деякі учні з Кесарії, ведучи нас до одного давнього учня, Мнасона кіпрянина, у якого ми мали гостювати.

¹⁷ Коли ми прибули в Єрусалим, брати радо прийняли нас.

¹⁸ Наступного дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.

¹⁹ Привітавши їх, він докладно розповів про те, що зробив Бог серед язичників через його служіння.

²⁰ Вони ж, почувши це, прославили Господа і сказали йому: Бачиш, брате, скільки є тисяч іудеїв, що увірували, і всі вони ревнителі Закону.

²¹ А про тебе вони чули, що ти навчаєш усіх іудеїв, які живуть серед язичників, відступати від Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали дітей і не дотримувалися звичаїв.

²² Як же бути? Обов’язково має зібратися зібрання, бо вони почують, що ти прийшов.

²³ Тому зроби те, що ми скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які мають на собі обітницю.

²⁴ Візьми їх, очисться з ними і оплати їхні витрати, щоб вони поголили собі голову і щоб усі дізналися, що нічого почутого ними про тебе немає, а що ти й сам дотримуєшся і виконуєш Закон.

²⁵ А що стосується язичників, які увірували, то ми написали, ухваливши, щоб вони нічого такого не дотримувались, а тільки берегли себе від ідоложертовного, від крові, від задушенини і від блуду.

²⁶ Тоді Павло взяв тих чоловіків, і наступного дня, очистившись із ними, увійшов у Храм, і сповістив, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесене приношення.

²⁷ Коли ж закінчувалися сім днів, іудеї з Асії, побачивши його в Храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,

²⁸ кричачи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це той чоловік, який усіх і всюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й еллінів увів у Храм і осквернив це святе місце!

²⁹ (Бо вони перед цим бачили з ним у місті ефесянина Трохима і подумали, що Павло ввів його в Храм).

³⁰ І все місто заворушилось, і збігся народ, і, схопивши Павла, вони витягли його з Храму, і відразу були замкнені двері.

³¹ Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького когорти дійшла звістка, що весь Єрусалим збурився.

³² Він відразу взяв воїнів і сотників і прибіг до них; вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла.

³³ Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його, і наказав скувати двома ланцюгами, і став питати, хто він такий і що він зробив.

³⁴ В народі одні кричали одне, а інші — інше. Не змігши через заворушення дізнатися нічого певного, він наказав вести його у фортецю.

³⁵ Коли той дійшов до сходів, то воїнам довелося нести його через несамовитість народу.

³⁶ Бо багато народу йшло слідом і кричало: Геть його!

³⁷ А коли Павла мали вводити у фортецю, він сказав тисяцькому: Можна мені щось сказати тобі? Той сказав: Ти знаєш грецьку?

³⁸ Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями підняв бунт і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць?

³⁹ Павло сказав: Я іудей, тарсянин, громадянин значного кілікійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу.

⁴⁰ Коли той дозволив, Павло, стоячи на сходах, дав народу знак рукою і, коли запала глибока мовчанка, почав говорити єврейською мовою так: