Дії Апостолів 20 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Після припинення заворушення Павло, покликавши учнів і попрощавшись із ними, вийшов і пішов у Македонію.

² Пройшовши через ті області і підбадьоривши учнів багатьма словами, він прийшов у Грецію.

³ Там він провів три місяці; і оскільки іудеї влаштували проти нього змову, коли він збирався відпливти в Сирію, то він вирішив повернутися через Македонію.

⁴ До Асії його супроводжували верієць Сопатр, з фессалонікійців Арістарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та асійці Тихик і Трохим.

⁵ Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.

⁶ А ми після днів Опрісноків відпливли з Филиппів і через п’ять днів припливли до них у Троаду, де пробули сім днів.

⁷ У перший же день тижня, коли учні зібралися для ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, говорив до них і продовжив слово до півночі.

⁸ У горниці ж, у якій вони були зібрані, було чимало світильників.

⁹ А на вікні сидів один юнак на ім’я Євтих, який поринав у глибокий сон. І оскільки Павло говорив довго, він, похилившись від сну, упав з третього поверху вниз і був піднятий мертвим.

¹⁰ Павло, спустившись, припав до нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтесь, бо його душа в ньому.

¹¹ А піднявшись, і розламавши хліб, і поївши, він довго говорив, аж до світанку, і так пішов.

¹² Хлопця ж привели живим і немало втішилися.

¹³ А ми пішли вперед на корабель і відпливли в Асс, маючи намір взяти звідти Павла, бо він так наказав, сам бажаючи іти пішки.

¹⁴ Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, ми взяли його і припливли в Мітілену.

¹⁵ Відпливши звідти, наступного дня ми прибули навпроти Хіосу, а наступного дня пристали до Самосу і, побувши в Трогіллії, наступного дня припливли в Мілет.

¹⁶ Бо Павло вирішив пропливти повз Ефес, щоб не гаяти часу в Асії, бо він поспішав, якщо можливо, бути в день П’ятидесятниці в Єрусалимі.

¹⁷ З Мілета він послав в Ефес і покликав пресвітерів церкви.

¹⁸ Коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я жив з вами весь час із першого дня, у який прийшов в Асію,

¹⁹ служачи Господу з усім смиренням і багатьма сльозами й спокусами, що спіткали мене через змови іудеїв;

²⁰ як я не ухилявся ні від чого корисного для вас, а звіщав вам і навчав вас привселюдно і по домах,

²¹ свідчачи іудеям і еллінам про покаяння перед Богом і віру в Господа Ісуса Христа.

²² І ось тепер, зв’язаний Духом, я йду в Єрусалим, не знаючи, що в ньому трапиться зі мною.

²³ Тільки Святий Дух по всіх містах свідчить, кажучи, що мене чекають кайдани й скорботи.

²⁴ Та я ні на що не зважаю і не вважаю свого життя цінним для себе, щоб з радістю скінчити свій шлях і служіння, яке я прийняв від Господа Ісуса, — засвідчити про Євангеліє благодаті Божої.

²⁵ І ось тепер я знаю, що вже не побачите мого лиця всі ви, серед яких я ходив, проповідуючи Царство Боже.

²⁶ Тому свідчу вам у сьогоднішній день, що я чистий від крові всіх.

²⁷ Бо я не ухилявся звіщати вам увесь задум Божий.

²⁸ Тож дивіться за собою і всією отарою, у якій Святий Дух поставив вас наглядачами — пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кров’ю.

²⁹ Бо я знаю, що після мого відходу увійдуть між вас люті вовки, які не щадитимуть отари.

³⁰ І з вас самих постануть люди, які говоритимуть перекручене, щоб повести учнів за собою.

³¹ Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч не переставав зі слізьми напоумляти кожного з вас.

³² А тепер доручаю вас, брати, Богу і слову Його благодаті, яке може збудувати вас і дати вам спадщину серед усіх освячених.

³³ Нічийого срібла, чи золота, чи одягу я не побажав.

³⁴ Ви самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки.

³⁵ В усьому я показав вам, що, так трудячись, треба підтримувати слабких і пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: Блаженніше давати, ніж отримувати.

³⁶ Сказавши це, він став на свої коліна і з усіма ними помолився.

³⁷ І здійнявся чималий плач в усіх, і вони, кидаючись Павлові на шию, цілували його,

³⁸ сумуючи найбільше від слів, які він сказав, що вони вже не побачать його лиця. І проводжали його до корабля.