Дії Апостолів 19 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Коли Аполлос був у Коринфі, Павло, пройшовши через верхні області, прийшов в Ефес і, знайшовши там деяких учнів,

² сказав їм: Чи отримали ви Святого Духа, увірувавши? Вони сказали йому: Ми навіть і не чули, чи Святий Дух вже посланий.

³ Він сказав їм: У що ви тоді охрестилися? Вони сказали: В Іоанове хрещення.

⁴ Павло сказав: Іоан хрестив хрещенням покаяння, кажучи народу, щоб увірували в Того, що йшов за ним, тобто в Христа Ісуса.

⁵ Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса.

⁶ І коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Святий Дух і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.

⁷ Усіх же їх було близько дванадцяти чоловік.

⁸ Увійшовши в синагогу, він сміливо проповідував три місяці, дискутуючи й переконуючи про Царство Боже.

⁹ Та оскільки деякі затвердівали і не вірили, злословлячи Шлях перед зібранням, то він, пішовши від них, відділив учнів і щодня дискутував у школі одного Тиранна.

¹⁰ Це тривало два роки, так що всі мешканці Асії почули слово про Господа Ісуса, як іудеї, так і елліни.

¹¹ Бог же чинив незвичайні чудеса руками Павла,

¹² так що й на хворих клали хустки й пояси з його тіла, і їх залишали хвороби, і з них виходили злі духи.

¹³ А деякі з мандрівних іудейських заклинателів спробували закликати на одержимих злими духами ім’я Господа Ісуса, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!

¹⁴ Це робили якісь сім синів іудейського первосвященника Скеви.

¹⁵ Та злий дух сказав у відповідь: Ісуса я знаю, і Павло мені відомий, а ви хто?

¹⁶ І накинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, оволодівши ними, подужав їх, так що вони голі й поранені втекли з того дому.

¹⁷ Це стало відомо всім іудеям і еллінам, що жили в Ефесі, і на всіх них напав страх, і величалось ім’я Господа Ісуса.

¹⁸ І багато з тих, що увірували, приходили, визнаючи й відкриваючи свої діла.

¹⁹ А чимало з тих, що займалися чародійством, знесли книги й спалили перед усіма; і підрахували їхню ціну, і виявилося їх на п’ятдесят тисяч срібняків.

²⁰ Так могутньо росло й посилювалося слово Господнє.

²¹ Коли це скінчилося, Павло постановив у дусі, пройшовши через Македонію й Ахаю, піти в Єрусалим, сказавши: Як побуваю там, я повинен побачити й Рим.

²² І, пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, сам затримався на деякий час в Асії.

²³ У той час сталося немале заворушення через Шлях.

²⁴ Бо один срібляр на ім’я Димитрій, роблячи срібні храми Артеміди, приносив ремісникам немалий дохід.

²⁵ Зібравши їх і подібних працівників, він сказав: Мужі, ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут.

²⁶ Та ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асії цей Павло переконав і звів чимало народу, кажучи, що зроблені руками не є богами.

²⁷ А це загрожує нам тим, що не тільки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богині Артеміди стане вважатися за ніщо, і буде знищена велич тієї, яку шанує вся Асія і весь світ.

²⁸ Почувши це, вони наповнились люттю і стали кричати: Велика є Артеміда Ефеська!

²⁹ І все місто наповнилось безладдям, і люди однодушно кинулися в амфітеатр, схопивши македонян Гая і Арістарха, супутників Павла.

³⁰ Коли ж Павло хотів увійти в народ, учні не допустили його.

³¹ Також і деякі з асіархів, будучи його друзями, послали до нього й благали не з’являтися в амфітеатрі.

³² Тим часом одні кричали одне, інші — інше, бо збори були безладні і більшість не знали, навіщо зійшлися.

³³ З натовпу вивели Олександра, якого висунули іудеї. Давши знак рукою, Олександр хотів було захищатися перед народом.

³⁴ Та коли дізналися, що він іудей, то закричали всі в один голос і близько двох годин кричали: Велика є Артеміда Ефеська!

³⁵ Писар же, заспокоївши народ, сказав: Мужі ефеські! Ну яка людина не знає, що місто Ефес є доглядачем храму великої богині Артеміди та її образу, що впав від Зевса?

³⁶ Оскільки ж це незаперечно, то вам слід бути спокійними і не робити нічого необачного.

³⁷ А ви привели цих людей, які ні храму не обікрали, ні вашої богині не похулили.

³⁸ Якщо ж Димитрій та інші з ним ремісники мають на когось скаргу, то засідають суди і є проконсули; хай позивають один одного.

³⁹ А якщо ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законних зборах.

⁴⁰ Бо нам і загрожує небезпека бути звинуваченими за сьогоднішнє в заколоті, оскільки немає ніякої причини, про яку ми зможемо дати звіт за це зборище.

⁴¹ Сказавши це, він розпустив збори.