1 Солунян 2 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Бо ви самі, брати, знаєте про наш прихід до вас, що він не був даремним;

² але, хоч ми й постраждали перед тим і зазнали зневаги у Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у нашому Бозі проповідувати вам Євангеліє Боже у великій боротьбі.

³ Бо наше повчання було не від обману, ні від нечистих мотивів, ані з підступом;

⁴ але як Бог визнав нас гідними, щоб ввірити нам Євангеліє, так ми й говоримо, догоджаючи не людям, а Богу, Який випробовує наші серця.

⁵ Бо ніколи не було в нас ні улесливих слів, як ви знаєте, ні прихованого користолюбства (Бог свідок),

⁶ і не шукали ми слави від людей, ні від вас, ні від інших, хоч і могли бути тягарем, як апостоли Христові.

⁷ Але ми були ніжними серед вас, як годувальниця леліє своїх дітей.

⁸ Так ми, жадаючи вас, бажали передати вам не тільки Євангеліє Боже, а й свої душі, бо ви стали нам любими.

⁹ Бо ви пам’ятаєте, брати, наш труд і виснаження: працюючи вдень і вночі, щоб не обтяжити когось із вас, ми проповідували вам Євангеліє Боже.

¹⁰ Свідки ви і Бог, як свято, праведно й бездоганно ми поводили себе перед вами, віруючими.

¹¹ Бо ви знаєте, як кожного з вас, мов батько своїх дітей, ми благали, і вмовляли, і заклинали вас,

¹² щоб ви жили гідно Бога, що кличе вас у Своє Царство й славу.

¹³ Тому й ми безперестанку дякуємо Богу, що, прийнявши почуте від нас слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як слово Боже (яким воно є насправді), яке й діє у вас, віруючих.

¹⁴ Бо ви, брати, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, що в Іудеї, тому що й ви те саме зазнали від своїх одноплемінників, що й ті від іудеїв,

¹⁵ які і Господа Ісуса вбили, і своїх пророків, і нас вигнали, і Богу не догоджають, і всім людям противляться,

¹⁶ забороняючи нам говорити язичникам, щоб ті спаслися, так що вони завжди наповнюють міру своїх гріхів; та настиг їх гнів Божий до кінця.

¹⁷ Ми ж, брати, розлучившись з вами на короткий час (лицем, не серцем), ще більше старались побачити ваше лице з великим бажанням.

¹⁸ Тому ми (я, Павло) хотіли прийти до вас не раз і не два, але перешкодив нам сатана.

¹⁹ Бо хто наша надія, чи радість, чи вінець похвальби? Чи ж не ви перед нашим Господом Ісусом Христом при Його приході?

²⁰ Бо ви наша слава і радість.