Римлян 9 - Новий Переклад Українською

Печаль Павла за Ізраїль

¹ Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:

² у мене в серці велика печаль і невпинний біль.

³ Адже я бажав би бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,

⁴ тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.

⁵ Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.

Як Бог обирає

⁶ Але це не означає, що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.

⁷ І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо написано: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».

⁸ Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.

⁹ Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».

¹⁰ І не тільки це, але й Ревека отримала обітницю, завагітнівши від нашого батька Ісаака.

¹¹ Бо коли близнюки ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився

¹² не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».

¹³ Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».

¹⁴ Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!

¹⁵ Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».

¹⁶ Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.

¹⁷ Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».

¹⁸ Отже, Бог милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.

¹⁹ Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»

²⁰ Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»

²¹ Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?

²² А що, коли Бог, бажаючи проявити Свій гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,

²³ щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –

²⁴ нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?

²⁵ Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,

²⁶ а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».

²⁷ Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.

²⁸ Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».

²⁹ І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».

Невіра Ізраїлю

³⁰ Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.

³¹ А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.

³² Чому? Тому що вони шукали не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.

³³ Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».