Дії Апостолів 13 - Новий Переклад Українською

¹ У церкві Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Киринеї, Манаен, який виховувався разом із тетрархом Іродом, та Савл.

² Одного разу, коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для справи, до якої Я їх покликав».

³ Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки та відпустили.

Апостоли проповідують на Кіпрі

⁴ Послані Святим Духом, вони прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.

⁵ Прибувши до Саламії, звіщали там Слово Боже в юдейських синагогах. Іван теж був із ними та допомагав їм.

⁶ Пройшовши через весь острів, прийшли до Пафосу. Там вони знайшли одного юдея, на ім’я Бар-Ісус, який був чаклуном та лжепророком.

⁷ Він був разом із проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Проконсул покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Слово Боже.

⁸ Але Еліма, чаклун (так перекладається його ім’я), протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.

⁹ Тоді Савл, він же й Павло, сповнений Святого Духа, подивився уважно на нього

¹⁰ й сказав: ―Сину диявола та вороже всякої праведності, повний усілякого лукавства та зла! Невже ти не перестанеш перекручувати прямі шляхи Господні?

¹¹ Ось тепер рука Господня направлена проти тебе: будеш сліпий і не бачитимеш сонця до певного часу! І відразу огорнули його морок і темрява, і він почав шукати, хто б його повів за руку.

¹² Коли проконсул побачив те, що сталося, то увірував, дивуючись Господньому вченню.

Павло та Варнава в Антіохії Пісідійській

¹³ Відпливши з Пафосу, Павло й ті, що були разом із ним, прийшли в Пергію та Памфілію. Там Іван залишив їх та повернувся до Єрусалима.

¹⁴ Вони ж пройшли через Пергію і дійшли до Антіохії Пісідійської. У Суботу Павло та Варнава прийшли в синагогу й присіли.

¹⁵ Після читання Закону та Пророків керівник синагоги послав сказати їм: ―Брати, якщо у вас є слово настанови до народу, то говоріть.

¹⁶ Павло піднявся та, подавши рукою знак, сказав: ―Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте!

¹⁷ Бог ізраїльського народу обрав наших батьків. Він підніс цей народ під час перебування в землі Єгипту й вивів його з неї Своєю сильною рукою.

¹⁸ Сорок років Він терпів їх у пустелі.

¹⁹ Він знищив сім народів у землі Ханаанській та віддав їхню землю у спадщину нашим батькам.

²⁰ Це відбувалося упродовж чотирьохсот п’ятдесяти років. Після цього Бог давав їм суддів аж до пророка Самуїла.

²¹ Потім народ просив собі царя, і Бог дарував їм Саула, сина Кісового, з роду Веніаміна, який керував сорок років.

²² Згодом Бог усунув Савла, зробивши царем Давида. Він свідчив про нього, кажучи: «Я знайшов Давида, сина Єссеєвого, чоловіка Мені до серця. Він звершить усю Мою волю».

²³ З його нащадків Бог, згідно зі Своєю обітницею, привів Ізраїлеві Спасителя – Ісуса.

²⁴ Перед приходом Ісуса Іван закликав до хрещення на знак покаяння весь народ Ізраїлю.

²⁵ Закінчуючи своє служіння, Іван казав: «За кого ви мене вважаєте? Я не Він. Але після мене йде Той, Кому я не достойний розв’язати ремінці сандалій на ногах».

²⁶ Брати, діти роду Авраама, і ті, що боїтеся Бога! Це Слово спасіння було надіслане вам.

²⁷ Жителі Єрусалима та їхні керівники не впізнали Ісуса й, засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи.

²⁸ І хоча вони не знайшли жодної підстави для обвинувачення, усе ж просили Пилата вбити Його.

²⁹ А коли сповнили все, що було написано про Нього, вони зняли Його з хреста та поклали в гробницю.

³⁰ Але Бог воскресив Його з мертвих,

³¹ і ще багато днів ті, що прийшли разом із Ним із Галілеї в Єрусалим, бачили Його. Тепер вони – Його свідки перед народом.

³² Ми проповідуємо вам нині цю Добру Звістку: обітницю, дану нашим батькам,

³³ Бог сповнив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. У другому псалмі написано: «Ти Мій Син! Я сьогодні породив Тебе!»

³⁴ А про те, що Бог воскресив Його з мертвих, так що тіло Його вже ніколи не повернеться у тління, сказав так: «Я дам вам святі та надійні благословення, обіцяні Давидові».

³⁵ Тому й в іншому місці каже: «Ти не дозволиш вірному Твоєму побачити тління».

³⁶ Адже Давид, послуживши волі Божій у своєму поколінні, помер, був похований разом зі своїми батьками й побачив тління.

³⁷ Але Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління.

³⁸ Тому, брати, я хочу, щоб ви знали: через Нього вам сьогодні звіщається прощення гріхів. І від усього, у чому ви не могли виправдатися в Законі Мойсея,

³⁹ кожен, хто вірить, виправданий через Нього.

⁴⁰ Будьте уважні, щоб не сталося з вами того, про що сказано в пророків:

⁴¹ «Подивіться, насмішники, здивуйтеся та помріть, бо Я роблю справу в дні ваші, справу, у яку ви ніяк не повірите, навіть якби вам хтось розповів про це».

⁴² Коли Павло та Варнава виходили, їх запросили говорити про це ж наступної Суботи.

⁴³ Після того, як зібрання розійшлося, багато юдеїв та богобоязних прозелітів пішли за Павлом та Варнавою. Ті говорили з ними та переконували їх залишатись у благодаті Божій.

⁴⁴ Наступної Суботи майже все місто зібралося послухати Слово Господнє.

⁴⁵ Коли юдеї побачили натовп, то сповнились заздрощів і богохульствами перечили тому, що говорив Павло.

⁴⁶ Тоді Павло та Варнава рішуче сказали їм: «Слово Боже треба було звістити насамперед вам. Але оскільки ви відкидаєте його й вважаєте себе недостойними вічного життя, ми звертаємося до язичників.

⁴⁷ Бо так наказав нам Господь: „Я зробив тебе світлом серед народів, щоб ти ніс спасіння до краю землі“».

⁴⁸ Коли язичники почули це, вони раділи та славили Слово Господнє. І всі, кого було призначено до вічного життя, увірували.

⁴⁹ Слово Господнє поширювалося по всій країні.

⁵⁰ Юдеї підбурили богобоязних жінок зі знатних сімей та керівників міста, і вони почали гоніння проти Павла та Варнави й вигнали їх за межі своєї землі.

⁵¹ Тоді апостоли обтрусили пил зі своїх ніг на свідчення проти них і пішли до Іконії.

⁵² Учні були сповнені радості та Святого Духа.