1 Солунян 2 - Новий Переклад Українською

Служіння Павла в Солуні

¹ Ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був марним.

² Як вам відомо, перед нашим приходом до вас ми зазнали страждань та зневаги у Филиппах, але за допомогою нашого Бога ми наважилися звіщати вам Божу Добру Звістку, незважаючи на сильне протистояння.

³ Бо в нашому заклику немає ні омани, ні нечистих мотивів, ні лукавства.

⁴ Навпаки, ми говоримо, як ті, кого Бог визнав гідними та кому доручив Добру Звістку. Ми намагаємося догодити не людям, а Богові, Який випробовує наші серця.

⁵ Ви знаєте, що ми ніколи не використовували підлесливого слова й не приховували жадібності – Бог цьому свідок.

⁶ Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ні від когось іншого,

⁷ хоч, як апостоли Христа, могли б бути тягарем для вас. Навпаки, ми були серед вас як годувальниця, яка доглядає за своїми дітьми.

⁸ Ми полюбили вас настільки, що були раді поділитися з вами не лише Божою Доброю Звісткою, але й своїм життям – такими дорогими ви нам стали.

⁹ Звичайно, брати, ви пам’ятаєте нашу працю та труднощі: проповідуючи вам Божу Добру Звістку, ми вдень та вночі працювали, щоб нікого з вас не обтяжувати.

¹⁰ Ви та Бог – свідки того, як свято, праведно й бездоганно ми поводилися з вами, віруючими.

¹¹ Бо ви знаєте, що кожного з вас, немов батько своїх дітей,

¹² ми заохочували, втішали й закликали жити гідно перед Богом, Який кличе вас у Своє Царство й славу.

¹³ Тому й ми постійно дякуємо Богові, бо ви, отримавши Слово Боже, яке почули від нас, прийняли його не як людське слово, а як те, чим воно є насправді, – як Слово Боже, що діє у вас, віруючих.

¹⁴ Адже ви, брати, стали наслідувачами Божих церков, які перебувають в Юдеї в Христі Ісусі, бо ви постраждали від свого народу так само, як і вони від юдеїв,

¹⁵ які вбили Господа Ісуса та пророків, а також переслідували й нас. Вони не догоджають Богові й вороже ставляться до всіх людей,

¹⁶ перешкоджаючи нам проповідувати язичникам, щоб вони могли бути спасенні. І так вони додають до своїх гріхів. Проте нарешті гнів Божий спіткав їх.

Прагнення Павла побачити солунян

¹⁷ А ми, брати, розлучившись із вами на короткий час, – тілом, а не серцем, – ще з більшим прагненням намагалися побачити вас.

¹⁸ Тому ми – точніше я, Павло, – намагалися прийти до вас декілька разів, але сатана перешкоджав нам.

¹⁹ Бо хто є нашою надією, радістю чи вінком слави перед нашим Господом Ісусом, коли Він прийде?

²⁰ Справді, ви – наша слава й радість.