Захарії 11 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

¹ Відчини, Ліване, свої ворота, і нехай вогонь пожирає твої кедри.

² Голосіть, кипариси, адже попадали кедри, – загинули могутні! Голосіть, дуби Башану, оскільки повалено непрохідний ліс.

³ Чути плач пастухів, оскільки спустошено їхні славні пасовиська. Лунає ричання левчуків, адже знищена гордість (хащі) Йордану.

Пророцтво про пастухів

⁴ Мені ж Господь, мій Бог, так сказав: Паси овець, призначених на заріз.

⁵ Ті, що їх купують, безкарно ріжуть, не відчуваючи жодної провини, – а хто їх продає, кажуть: Слава Тобі, Господи, – Я збагатився. Навіть пастухи стада не щадять овець.

⁶ Тому Я також більше не щадитиму мешканців краю, – говорить Господь. Я віддам кожну людину в руки його ближнього, та в руки його царя, – і вони зруйнують край, а Я нікого не рятуватиму від рук пригноблювача.

⁷ Отже, Я почав пасти овець, призначених на заріз, – найнещасніших з отари. Взяв Я собі дві палиці, – одну Я назвав Милосердям, а другій Я дав ім’я Єдність. І так Я пас отару.

⁸ Протягом місяця Я усунув трьох пастухів, адже Моєму терпінню надійшов кінець, – як і вони не могли переносити Мене.

⁹ Тоді Я сказав їм: Не буду вас пасти! Те, що має вмерти, нехай вмирає, те, що має загинути, нехай гине, а решта нехай поїдають одне одного.

¹⁰ Я взяв і зламав Свою палицю Милосердя, розірвавши таким чином Мій Заповіт, який був укладений Мною з усіма народами.

¹¹ У той день він (Заповіт) був розірваний, тоді зрозуміли оті найнещасніші з отари, які слідкували за Мною, що це було Господнє слово.

¹² Тоді Я сказав їм: Якщо вважаєте за потрібне, дайте Мені зароблене Мною, а якщо ні, залиште собі. І вони відважили Мою плату – тридцять срібняків.

¹³ І сказав мені Господь: Віддай їх гончареві, – «високу» ж ціну вони за Мене дали!? Я взяв тридцять срібняків, і кинув їх гончареві в Господньому Храмі.

¹⁴ І зламав я свою другу палицю, Єдність, розриваючи таким чином братерство між Юдою та Ізраїлем.

¹⁵ Після цього Господь мені знову сказав: Тепер візьми собі пастуший інвентар, але вже нерозважливого пастуха.

¹⁶ Тому що Я попущу, щоб у країні став пастирем такий, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодняк, не лікуватиме покалічених, не кормитиме здорових, – тоді як сам буде їсти м’ясо відгодованих, залишаючи від них лише ратиці.

¹⁷ Горе негідному пастирю, котрий залишає отару! Меч не пощадить ні його рук, ні його правого ока. Його рука неминуче всохне, а його праве око зовсім осліпне.