Псалми 78 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Псалом 78

1 Повчальна пісня Асафа.

¹ Повчальна пісня Асафа. Прислухайся, мій народе, до повчання мого, – нахили свої вуха до слів із моїх уст.

² Я відкриваю свої уста для приповісток, говоритиму про давні загадкові події, –

³ що ми чули і зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.

⁴ Не будемо приховувати від наступних поколінь та від їхніх дітей, звіщаючи про славу Господню та Його силу, – про всі Його дивовижні діла, які Він учинив.

⁵ Він дав свідчення для Якова й встановив Закон в Ізраїлі, про який Він заповів нашим батькам, аби вони оголосили його своїм дітям,

⁶ щоб наступні покоління, – діти, які від них народяться, – знали те, що Він заповів нашим батькам, і так само сповістили своїм дітям,

⁷ аби ті покладали свою надію на Бога, не забуваючи Божих діянь, і дотримувалися Його Заповідей.

⁸ Щоб вони не стали такими, як їхні батьки, – родом непокірним і бунтівничим, – поколінням з нестійким серцем і невірним Богові духом,

⁹ як сини Єфрема. Озброєні луками, вони в день битви втекли.

¹⁰ Вони не дотримались Божого Заповіту, – відмовилися ходити в Його Законі,

¹¹ забули про Його добродійства і всі Його дивовижні чудеса, які Він їм виявив,

¹² Він звершував дивовижні діла перед їхніми батьками в єгипетському краю, на полі Цоан.

¹³ Він розділив море і провів їх, змусивши води стояти стіною.

¹⁴ Під хмарою Він вів їх удень і при сяйві вогню цілу ніч.

¹⁵ Він розколював скелі в пустелі й поїв їх, наче з великих безодень, –

¹⁶ виводив потоки зі скелі й пускав води рікою.

¹⁷ Але вони й далі продовжували грішити проти Нього, чинили опір Всевишньому в пустелі, –

¹⁸ свідомо випробовували Бога, вимагаючи бажаної для себе їжі.

¹⁹ Вони зневажали Бога, кажучи: Хіба Бог спроможний приготувати для нас їжу в пустелі?

²⁰ Це правда, – казали вони, – що коли Він ударив об скелю, то хлинула вода й потекла потоками, але чи Він спроможний дати нам хліба, забезпечити Свій народ м’ясом?

²¹ Почув це Господь й обурився, – вогонь гніву запалав серед Якова, пронісся над Ізраїлем,

²² оскільки не повірили Богові, не довірились Його спасінню.

²³ І все ж Він звелів хмарам на висоті, – відкрив небесні отвори

²⁴ та дощем послав їм манну для їжі. Хліб небесний дав їм.

²⁵ Кожен з них їв ангельський хліб. Він їм послав їжі вдосталь.

²⁶ Бог підняв на небі східний вітер, силою Своєю порушив південний суховій

²⁷ і посипав на них м’ясо, мов порох, і пернатих птахів, як морський пісок.

²⁸ Накидав їх посеред їхнього табору, довкола їхніх наметів.

²⁹ Вони їли й наситилися; Він задовольнив їхнє бажання.

³⁰ Та своїх пристрастей вони не позбулися. Ще їжа була в них у роті,

³¹ як упав на них Божий гнів і знищив найвидатніших серед них й вразив молодь Ізраїлю.

³² Незважаючи на це, вони продовжували грішити, не довіряючи Його дивовижним діянням.

³³ Тому Він допустив, аби їхні дні проминали в марноті, а їхні роки – в тривозі.

³⁴ Коли Він знищував їх, вони Його шукали, – наверталися й ревно горнулися до Бога, –

³⁵ згадували, що Бог – їхня Скеля, що Всевишній Бог є їхнім Викупителем.

³⁶ Своїми устами вони підлещувалися до Нього, обманювали Його своїм язиком.

³⁷ Їхнє серце не було щирим, – вони не берегли вірності Його Заповіту.

³⁸ Він же у Своєму милосерді прощав їхні провини, не знищував їх, а часто стримував Свій гнів, не виявляючи Свого повного обурення.

³⁹ Адже Він пам’ятав, що вони – лише тіло й подих вітру, який пролітає і не повертається.

⁴⁰ Скільки разів вони повставали проти Нього в пустелі, засмучуючи Його в безлюдному краю!

⁴¹ Постійно спокушували, завдаючи образ Богові, Святому Ізраїлевому.

⁴² Не згадували про діла Його рук, – про той день, коли Він визволив їх з рук гнобителя, –

⁴³ виявляючи в Єгипті Свої ознаки та Свої чудеса на полі Цоан.

⁴⁴ Він перетворив їхні (єгиптян) ріки в кров, – зі своїх потоків вони не могли пити.

⁴⁵ Наслав на них рої мух, які їх кусали, а також жаб, аби спустошували їх.

⁴⁶ Він віддав їхній урожай гусені, – плоди їхньої праці – сарані.

⁴⁷ Їхні виноградники знищив градом, а їхні смоківниці – памороззю.

⁴⁸ Він віддав їхню худобу на пасовиськах під град, а їхні стада – блискавицям.

⁴⁹ Зіслав на них полум’я Свого обурення, – нещадність в роздратуванні, – нашестя ангелів-губителів.

⁵⁰ Він дав волю Своєму гніву, – не зберіг їх від смерті, а натомість прирік їхнє життя пошестям.

⁵¹ Він убив усіх перворідних у Єгипті, – первістків їхньої сили в наметах Хама.

⁵² Свій же народ Він вивів, як овець, і, наче отару, провадив їх пустелею.

⁵³ Вони рухались у повній безпеці й не мали страху, бо їхніх ворогів поховало море.

⁵⁴ Привів їх до Своєї Святої Землі, – до тієї гори, яку здобула Його правиця.

⁵⁵ Прогнав перед ними народи і шляхом жеребкування наділив спадщиною, оселивши в наметах Ізраїльські племена.

⁵⁶ Вони й надалі спокушували Бога, протидіючи Всевишньому й не дотримуючись Його постанов.

⁵⁷ Як і їхні батьки, вони стали відступниками, – не зберігали вірності, зраджували, як ненатягнутий лук.

⁵⁸ Спонукали Його до гніву своїми жертовниками на узвишшях, викликали в Нього ревнощі своїми ідолами.

⁵⁹ Побачив це Бог, дуже обурився й цілковито відкинув Ізраїль;

⁶⁰ Він покинув Своє місцеперебування в Шіло, – Намет, у якому перебував серед людей.

⁶¹ Він віддав у полон Свою силу (Ковчег), і Свою славу – в руки ворога.

⁶² Гніваючись на Свою спадщину, Він віддав Свій народ під меч.

⁶³ Вогонь пожирав їхніх юнаків, а їхнім дівчатам не співали весільних пісень.

⁶⁴ Їх священики загинули від меча, а їхні вдови навіть не оплакали своїх покійників…

⁶⁵ І ось Господь, як від сну пробудився, наче воїн-витязь, збуджений вином, –

⁶⁶ розгромив Своїх ворогів з тилу, завдавши їм вічної ганьби.

⁶⁷ Він зневажив наметом Йосифа, не обравши племені Єфрема,

⁶⁸ а обрав плем’я Юди – гору Сіон, яку вподобав.

⁶⁹ Там збудував Свою Святиню, як найвище місце, – як землю, що укріпив навіки.

⁷⁰ Він обрав Давида, Свого слугу, прикликавши його від отари овець.

⁷¹ Він взяв його від овець з ягнятами, щоб пасти Свій народ, – нащадків Якова, Ізраїль – Свою спадщину.

⁷² І він пас їх у чистоті свого серця, мудро направляючи їх своїми руками.