Псалми 142 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Псалом 142

¹ Повчання Давида, коли він перебував у печері. Молитва.

² Щосили я волаю до Господа, на повен голос я кричу в молитві до Господа.

³ Виливаю перед Ним своє благання, відкриваю Йому свою журбу, особливо

⁴ коли знемагає у мені мій дух. Але Тобі відома моя стежка, – на дорозі, якою я ходжу, розставили на мене пастку.

⁵ Дивлюся праворуч і бачу: нема нікого, хто на мене звернув би увагу, – нікуди мені діватись, і нема того, хто потурбувався би про мене.

⁶ Тоді я заволав до Тебе, Господи, і сказав: Ти – мій Притулок, моя Доля серед живих людей.

⁷ Прислухайся до мого благання, бо я дуже пригнічений! Визволи мене від моїх переслідувачів, бо вони сильніші за мене.

⁸ Виведи мою душу з в’язниці, аби я прославив Твоє Ім’я. Навколо мене зберуться праведні, коли Ти виявиш до мене благовоління.