Єремії 8 - БІБЛІЯ Сучасний переклад1 У той час, – говорить Господь, – повикидають з гробів кості Юдейських царів і кості її (Юдеї) можновладців; кості священиків, і кості пророків, кості багатьох мешканців Єрусалима. 2 І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем та перед усіма небесними силами, яких вони любили, яким служили, за якими услід вони ходили, яких дотримувались і яким поклонялися. Їх (костей) не збиратимуть і не ховатимуть, – вони стануть гноєм на поверхні землі. 3 Адже всі, котрі залишаться живими серед цього нікчемного роду в усіх місцевостях, куди їх вижену, волітимуть краще вмерти, ніж жити, – говорить Господь Саваот. Покарання за те, що Ізраїльський народ залишив Божий Закон 4 А ще скажи їм, на чому наголошує Господь: Коли хтось впаде, то хіба не встає? Хіба той, хто зіб’ється з дороги, не вертається назад? 5 Чому ж цей єрусалимський народ вперто тримається відступлення? Вони міцно вхопились за обман і навернутись не бажають! 6 Я уважно їх слухав, але вони того, що треба, не говорять, – немає людини, яка б каялась у своєму злочині, говорячи: Що ж я накоїв?! – Кожен з них поривається до бігу, наче той кінь, що прагне в бій. 7 Навіть лелека в небі знає зумовлений для нього час; так само і горлиця, ластівка та журавель пильнують час свого прильоту, тоді як Мій народ не знає Господніх законів. 8 Як же ви можете говорити: Ми мудрі й знаємо Господній Закон!? Адже фальшиве перо ваших писарів перетворило його (Закон) на обман! 9 Осоромились мудреці, вони злякались і впіймались. Якщо вони знехтували Господнім словом, то в чому ж їхня мудрість? 10 Тому віддам їхніх жінок іншим, а їхні поля – загарбникам, оскільки всі вони, від найменшого до найбільшого, охоплені думкою про наживу, – від пророка й до священика, – всі живуть неправдою. 11 Вони недбало лікують рану дочки Мого народу, проголошуючи: Мир! Мир! – Тоді як миру немає. 12 Хіба вони соромляться, творячи гидоту? Адже вони взагалі не знають, що таке сором, і навіть не червоніють. Тому й впадуть серед полеглих, – коли їх відвідаю, вони не зможуть встояти, – говорить Господь. 13 Дощенту обберу їх, – говорить Господь, – не залишу й виноградинки на виноградній лозі, і жодної фіги на смоківниці, – зів’яне навіть листя, – усе, що Я їм дав, відійде. 14 Чому ми сидимо? Збирайтеся, й підемо в укріплені міста, і там загинемо, адже Господь, наш Бог, призначив нас на загибель. Він дає нам пити отруєну воду, оскільки ми згрішили проти Господа! 15 Ми очікували миру, але нічого доброго немає; чекали зцілення, а прийшло страхіття! 16 Від Данового краю чути хропіння його (ворожих) коней; від звуку іржання цих жеребців здригається вся земля. Вони йдуть, аби пожерти весь край з усім, що в ньому, – міста і їхніх мешканців. 17 Ось Я випускаю на вас отруйних зміїв, на яких не діє жодне заклинання, і вони кусатимуть вас, – говорить Господь. 18 Я позбавлений радості, – бідкається Єремія, – моє серце вмліває… 19 Вже чую волання про допомогу доньки Мого народу з далекої країни: Невже немає Господа на Сіоні? Невже в нього (в Сіону) немає його Царя? Чому ж вони викликають в Мене гнів своїми різьбленими ідолами та чужоземними марнотами? – питає Господь. 20 Проминули жнива, скінчилось літо, а ми не спасенні… 21 Через страждання дочки мого народу, я зовсім розбитий, – говорить пророк, – ходжу сумним, мене огортає страх. 22 Невже немає бальзаму в Гілеаді, невже там немає лікаря? Чому дочка мого народу не може одужати? 23 О, хто би наповнив мою голову водою, аби мої очі мали джерело сліз! Я б оплакував удень і вночі загиблих дочки мого народу!‥ |
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)
Ukrainian Bible Society