Йова 31 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Йов: Я завжди зі страхом думав про відплату від Бога

¹ Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат.

² Але яка моя доля від Бога згори, і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?

³ Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців – нещастя?

⁴ Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок?

⁵ Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману,

⁶ то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності.

⁷ Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою,

⁸ то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки) нехай будуть вирвані з землі з корінням!

⁹ Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,

¹⁰ то нехай моя дружина меле (віддається) іншому, і нехай інші насолоджуються нею!

¹¹ Бо це була би розпуста, підсудний злочин.

¹² Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите.

¹³ Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді,

¹⁴ то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому?

¹⁵ Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні.

¹⁶ Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова?

¹⁷ Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою,

¹⁸ яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?!

¹⁹ Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись,

²⁰ то хіба пізніше його серце мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?!

²¹ Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі мені забезпечений захист,

²² то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя!

²³ Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.

²⁴ Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти – моя надія;

²⁵ якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном;

²⁶ якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,

²⁷ і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку,

²⁸ то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога.

²⁹ Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо?

³⁰ Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога.

³¹ Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?!

³² Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві.

³³ Якщо я, – що переважно чинять люди, – приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі,

³⁴ бо мені було би страшно великої громади, – та й сором перед родиною лякав би мене, – тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому.

³⁵ О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!

³⁶ Адже я готовий покласти його на свої плечі, – як вінком, прикрасив би ним свою голову.

³⁷ Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця.

³⁸ І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту

³⁹ через те, що я споживав його (поля) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих,

⁴⁰ що землю обробляли, – то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю – бур’ян! На цьому закінчились промови Йова…