Єзекіїла 33 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Єзекіїль – вартовий для Ізраїлевого народу

¹ Після цього було до мене Господнє слово такого змісту:

² Сину людський, звернись до синів свого народу й скажи їм: Коли б Я на будь-який край спровадив меч, а народ того краю вибере з-посеред себе одну людину, і люди поставлять її у себе вартовим, то

³ він, побачивши, що на той край насувається меч, засурмить трубою і застереже народ.

⁴ Але хтось, почувши звук труби, може не взяти застереження до уваги, то коли меч прийде і його захопить, то його кров впаде на його ж голову.

⁵ Оскільки він чув звук труби, але не звернув уваги на застереження, то його кров залишиться на ньому; хто ж прислухався до застереження, той врятує своє життя.

⁶ Але коли вартовий побачить меч, що наближається, але не подасть звуку застереження трубою, і народ не буде попереджений, то коли меч прийде й забере в когось життя, то він загине за свою провину, але Я жадатиму його крові з рук вартового.

⁷ Отже, тебе, сину людський, Я поставив вартовим для Ізраїлевого роду; щоразу, як ти почуєш слово з Моїх уст, то застерігай їх від Мене.

⁸ Коли Я скажу злочинцеві: Беззаконнику, ти обов’язково помреш, а ти не говоритимеш з ним, аби застерегти беззаконника щодо його поганої дороги, то він, беззаконник, помре через свій злочин, але за його кров до відповідальності Я притягну тебе.

⁹ Якщо ж ти застережеш беззаконника, аби він зійшов зі своєї злочинної дороги, але він не зійде зі своєї лихої дороги, то він помре через свій злочин, а ти врятуєш своє життя.

¹⁰ Отже, ти, сину людський, скажи Ізраїлевому родові: Ви говорите такі слова: Якщо наші гріхи й наші провини тяжіють над нами і через це ми в’янемо, то як же нам жити?

¹¹ Скажи їм: Як Я живий, – говорить Владика Господь, – Я не маю задоволення у смерті беззаконника, а прагну лише того, щоб він залишив свою злочинну дорогу, й залишався живим. Тож наверніться, зійдіть з ваших злочинних шляхів! Для чого вам помирати, роде Ізраїлів?

¹² Ти ж, сину людський, скажи нащадкам свого народу: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, – як і беззаконня нечестивого, яке він чинив, його не погубить, якщо він навернеться від свого беззаконня. Так само й праведник не може залишитись живим, якщо почне грішити.

¹³ Коли Я кажу праведному: Ти, неодмінно, житимеш, а він, покладаючись на свою праведність, почне чинити беззаконня, то всі його діла праведності не згадаються. У своєму беззаконні, яке чинитиме, він загине!

¹⁴ Так само, коли Я скажу нечестивому: Ти безперечно помреш! – а він, відвернувшись від свого гріха, почне діяти справедливо й жити праведно:

¹⁵ поверне заставу й відшкодує пограбоване, діятиме за моральними принципами життя, не допускаючи беззаконня, то він обов’язково буде жити й не загине.

¹⁶ Усі його гріхи, які він учинив, не пригадаються йому, – він діє справедливо й живе праведно, тому залишиться живим.

¹⁷ Але твої одноплемінники кажуть: Господь чинить неправильно, – тоді як, насправді, роблять неправильно вони.

¹⁸ Якщо праведник відвернеться від своєї праведності й чинитиме беззаконня, то за це він помре.

¹⁹ І коли грішник відвернеться від свого беззаконня, – чинитиме справедливо й житиме праведно, – то його життя буде збережене.

²⁰ А ви говорите, що Господь чинить неправильно. Кожного з вас, роде Ізраїлів, Я судитиму за вашими вчинками.

Країна перетвориться на безлюдну пустелю

²¹ А це відбулося в дванадцятому році нашого поневолення, десятого місяця, в п’ятий день місяця. Прийшов до мене втікач з Єрусалима й повідомив: Місто здобуте ворогом!

²² Проте ще ввечері, напередодні приходу втікача, доторкнулась до мене Господня рука, і Він відкрив мої уста. Перш ніж наступного дня втікач прийшов до мене, мої уста були вже відкриті, і я більше не мовчав.

²³ Тож було до мене Господнє слово такого змісту:

²⁴ Сину людський, ті люди, що живуть серед тих руїн в Ізраїлевому краю, говорять такі слова: Авраам був один, але отримав у володіння всю землю, а нас багато, тому нам належить ця земля як спадщина.

²⁵ Тому скажи їм: Так говорить Владика Господь: Ви їсте м’ясо з кров’ю, підносите свої очі до ваших ідолів, проливаєте невинну кров і при цьому хочете успадкувати землю?

²⁶ Ви покладаєтесь на свої мечі, чините гидоти, – кожен безчестить жінку свого ближнього, й разом з тим ви хочете успадкувати землю?

²⁷ Тож скажи їм, що говорить Владика Господь: Як Я живий, – усі ті, котрі живуть серед руїн, поляжуть від меча, а тих, що живуть на відкритому полі, віддам на їжу диким звірам; що ж до тих, котрі ховаються в зруйнованих фортецях, то вони в тих печерах загинуть від моровиці!

²⁸ Я оберну країну на безлюдну пустелю, і таким чином покладу край зарозумілості й силі, – спустошені будуть гори Ізраїлю, так що ніхто там не з’являтиметься.

²⁹ І коли перетворю цю землю на жахливу пустелю за всі їхні гидоти, які вони чинили, тоді пізнають, що Я – Господь.

³⁰ Щодо тебе, сину людський, то твої одноплемінники, обмовляючи тебе, ось що говорять один до одного й брат до брата попід стінами в дворах і біля дверей домів, мовляв: Давай підемо й дізнаємось, яке ще слово вийшло від Господа!

³¹ Так, вони приходять до тебе гуртом, як приходить Мій народ, сідають перед тобою і слухають твої слова, але не виконують їх, – адже вони роблять лише те, що для них приємне, а їхнє серце захоплюється лише прибутком.

³² А ти для них, наче милозвучний співак, з гарним голосом, – як хороша музика; отже, вони вислуховують твої слова, але виконувати їх не збираються.

³³ Але коли воно (пророцтво) все ж збудеться, – а воно вже збувається, – тоді вони зрозуміють, що серед них був пророк.