Екклезiяст 4 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

¹ Я придивився, і побачив усяке пригноблення, яке діється під сонцем. Я бачив сльози пригнічених долею, яких немає кому потішити, бо в руках їхніх гнобителів – сила, і серед них немає того, хто міг би потішити.

² Я навіть позаздрив померлим, котрі давно померли, вважаючи, що вони щасливіші від тих, котрі ще живуть.

³ Проте щасливіші за тих та інших ті люди, котрі взагалі не з’являлись у цьому світі й не бачили тих злочинів, які творяться під сонцем.

⁴ Адже я зауважив, що всі труди і весь успіх у справах викликає лише заздрощі однієї людини по відношенню до іншої. Тому й це – також марнота й гонитва за вітром.

⁵ Нерозумний сидить, склавши свої руки й пожирає власне тіло.

⁶ Тому краще мати повну жменю зі спокоєм, ніж дві пригорщі, сповнені тяжкої праці й гонитви за вітром…

Двом краще ніж одному

⁷ А ще я придивився до такого безглуздя під сонцем:

⁸ Людина одинока, й немає в неї нікого більше – ні сина, ні брата, – проте не видно також кінця всім її зусиллям, а її очі не можуть насититись багатством, і вона не запитає себе: Для кого ж я працюю, відмовляючи самій собі в задоволеннях? Тож справді, хіба це не безглуздя та непотрібна справа?!

⁹ Двом усе-таки краще, ніж одному, адже в них є добра винагорода в своїх трудах, –

¹⁰ і якби хтось з них впав, то інший підніме свого товариша. Але горе самотньому, коли він упаде, й не буде іншого, котрий його підняв би.

¹¹ Так само, коли двоє разом лежать, то їм тепло, а одному як зігрітись?

¹² І якщо би хтось напав на одного, то вдвох вони зможуть протистояти йому, – навіть нитка, скручена втроє, не скоро порветься.

Піднесення марнотне

¹³ Бідний, але розумний юнак кращий за старого й нерозважливого царя, який вже не сприймає порад і застережень.

¹⁴ Адже навіть вийшовши з в’язниці, цей юнак може стати царем, – дарма, що коли той цар владарював, юнак у його царстві народився убогим.

¹⁵ Я бачив пізніше тих громадян, які жили в той час під сонцем, і були на боці того юнака, котрий, замість попереднього царя, зайняв його місце.

¹⁶ Не було краю безлічі народу, – тих, що перед ним зібрались, аби його привітати, – хоч їхні нащадки навряд чи будуть йому раді. Отже, і це – марнота та гонитва за вітром.

Не квапся говорити слова перед Богом

¹⁷ Вважай на свої кроки, коли йдеш до Божого Храму, і будь готовий, прийшовши, слухати, тому що це значно краще, ніж пожертви нерозумних, котрі нічого кращого не знають, як тільки чинити зло, але пожертвуванням виправдатись.