Буття 27 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Ісаак благословляє Якова

¹ Коли Ісаак постарів і його зір ослаб, так що він перестав бачити, то покликав свого старшого сина Ісава з такими словами: Сину мій! А той відповів: Ось я!

² Він же промовив: Я вже в похилому віці і не знаю дня моєї смерті.

³ Тому візьми тепер свою зброю – свого сагайдака та свого лука, – вийди в поле і вполюй мені дичини.

⁴ Приготуй мені страву, яку я люблю, принеси мені, щоб я з’їв, і перш ніж я помру, щоб моя душа поблагословила тебе.

⁵ Ревека ж підслухала все, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тому, щойно пішов Ісав на рівнину, щоб упіймати і принести дичину,

⁶ вона сказала своєму синові Якову: Я почула, як твій батько твоєму братові Ісаву казав:

⁷ Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, я поблагословив тебе перед Господом, перш ніж помру.

⁸ Тому тепер послухайся, мій сину, моєї поради, яку я тобі скажу.

⁹ Піди до отари й принеси мені звідти двоє гарних козенят. Я приготую з них твоєму батькові страву, яку він любить.

¹⁰ Ти занесеш її своєму батькові, щоб він попоїв і поблагословив тебе перед своєю смертю.

¹¹ Та Яків своїй матері Ревеці заперечив: Мій брат Ісав – чоловік волохатий, а я чоловік гладкошкірий.

¹² Ану ж, обмацає мене мій батько, і я стану в його очах ошуканцем! Таким чином накличу на себе прокляття, а не благословення.

¹³ Його ж мати наполягала: На мені, мій сину, твоє прокляття! Ти послухайся мене та йди і принеси мені.

¹⁴ Тож він пішов, взяв і приніс своїй матері, як вона просила. Мати приготувала їжу, яку любив його батько.

¹⁵ Тоді Ревека взяла гарний одяг свого старшого сина Ісава, який був у неї в хаті, й одягнула свого молодшого сина Якова.

¹⁶ Шкурами козлят вона обмотала його руки і гладеньку шию,

¹⁷ і дала в руки свого сина Якова хліб і страву, яку приготувала.

¹⁸ Той пішов до свого батька і сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я! Хто ти, сину мій?

¹⁹ Яків відповів своєму батькові: Я – Ісав, твій первісток! Я зробив так, як ти мені сказав. Устань, сядь і попоїж з моєї мисливської здобичі, аби мене поблагословила твоя душа.

²⁰ Ісаак спитав свого сина: Як це ти так швидко знайшов, мій сину? Той відповів: Господь, Бог твій, послав мені.

²¹ Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче, мій сину, і я тебе обмацаю, чи справді ти мій син Ісав, чи може ні.

²² Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, той обмацав його і сказав: Голос – ніби голос Якова, а руки – руки Ісава.

²³ Так і не впізнав його, тому що його руки були волохаті, як руки його брата Ісава. І поблагословив він його.

²⁴ Але ще раз запитав: Чи дійсно ти мій син Ісав? Той відповів: Я.

²⁵ Подай мені, й попоїм дичини мого сина, – промовив Ісаак, – щоби поблагословила тебе моя душа. Той подав йому, і він наївся; приніс йому також вина, і він випив.

²⁶ Тоді каже Ісаак, його батько: Підійди ближче і поцілуй мене, сину мій!

²⁷ Тож, наблизившись, він поцілував його, а той відчув запах його одягу, поблагословив його і сказав: Чую запах мого сина, як запах поля, яке Господь благословив.

²⁸ Нехай же дасть тобі Бог небесну росу, й багатство землі – достаток пшениці та свіжого вина.

²⁹ Нехай тобі служать народи, і племена вклоняються тобі. Будь паном над своїми братами, і нехай схиляться перед тобою сини твоєї матері. Хто проклинатиме тебе, буде проклятий; хто ж тебе благословлятиме, буде благословенний!

Втрачена надія Ісава

³⁰ Щойно закінчив Ісаак благословляти Якова, і той відійшов від обличчя свого батька Ісаака, як прийшов зі свого полювання його брат Ісав.

³¹ Він також приготував їжу, приніс її своєму батькові і сказав: Підведись, батьку мій, і їж дичину свого сина, щоб поблагословила мене твоя душа!

³² І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я – твій син-первісток, Ісав.

³³ Ісаака охопив великий жах, і він запитав: Хто ж тоді той, що упіймав дичину і приніс мені? Перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і поблагословив його. Тож він і буде благословенним!

³⁴ Почувши слова свого батька, Ісав пронизливо закричав і жалісливо почав благати: Поблагослови й мене, мій батьку!

³⁵ Та Ісаак сказав йому: Твій брат прийшов і обманом узяв твоє благословення.

³⁶ Ісав сказав: Хіба не тому дано йому ім’я Яків? Адже він обманув мене ось уже вдруге: спочатку забрав моє первородство, а тепер узяв і моє благословення. І додав: Хіба ж не залишилось у тебе і для мене благословення?

³⁷ На це Ісаак відповів Ісаву: Я вже поставив його володарем над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами, забезпечив його пшеницею та свіжим вином, то що я можу учинити для тебе, мій сину?

³⁸ Та Ісав допитувався в батька: Хіба в тебе лише одне благословення, мій батьку? Поблагослови ж і мене, мій тату! При цьому Ісав заголосив і заплакав.

³⁹ Відповідаючи, Ісаак, його батько, сказав йому: Від багатства землі залежатиме твоє життя, а також від небесної роси зверху.

⁴⁰ Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Проте колись станеться так, що ти збунтуєшся і скинеш його ярмо зі своєї шиї.

Погрози Ісава та втеча Якова до Лавана

⁴¹ Тому зненавидів Ісав Якова через благословення, якими наділив Якова батько. Ісав вирішив у своєму серці: Щойно настануть дні жалоби за моїм батьком, тоді я вб’ю мого брата Якова.

⁴² Та Ревека дізналась про наміри старшого сина Ісава. Вона покликала свого молодшого сина Якова і сказала йому: Ось твій брат Ісав грозиться вбити тебе.

⁴³ Тому тепер, мій сину, послухай мене: вставай і швидше втікай до мого брата Лавана, в Харан.

⁴⁴ Поживи там деякий час, поки не пройде лють твого брата,

⁴⁵ й мине його гнів щодо тебе. Він забуде те, що ти йому заподіяв. Тоді я пошлю за тобою і поверну тебе назад. Боюсь, аби часом не сталося так, що протягом одного дня я залишусь без дітей, тобто без вас обох.

⁴⁶ А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через Хетових дочок. Якщо і Яків візьме дружину з Хетових дочок, як оці, тобто з дочок цієї землі, то навіщо мені й жити?