2 Хронік 5 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Перенесення Ковчегу Заповіту до Господнього Храму

¹ Коли Соломон закінчив усю працю щодо спорудження Храму Господа, то Соломон вніс святі дари свого батька Давида, зокрема: золото, срібло та всі інші речі й посуд; все це він поклав у скарбницю Божого Храму.

² Після цього Соломон зібрав Ізраїльських старійшин, усіх глав племен та начальників батьківських родин Ізраїлю в Єрусалим, аби перенести Ковчег Господнього Заповіту з Міста Давида, тобто з Сіону.

³ Таким чином зібрались у царя всі мужі Ізраїлю відзначити сьомого місяця свято.

⁴ Коли прибули всі старійшини Ізраїлю, левіти підняли Ковчег

⁵ і понесли Ковчег разом із Наметом Зборів та з усіма святими предметами, що були в Наметі. Все це несли священики та левіти.

⁶ А цар Соломон разом з усією громадою Ізраїлю, що зібралась у нього перед Ковчегом, приносили в жертву овець та волів у такій кількості, що не можна було порахувати й записати, – так їх було багато.

⁷ Тож священики внесли Ковчег Господнього Заповіту на його місце, у внутрішнє Святилище Храму, у Святе Святих, під крила херувимів.

⁸ Херувими простягали свої крила над тим місцем, де, нарешті, стояв Ковчег, – херувими покривали сам Ковчег та його держаки зверху.

⁹ Держаки були такі довгі, що кінці держаків Ковчега було видно тим, що стояли спереду в Святому (відділенні), проте знадвору їх не було видно. Там вони і до сьогодні.

¹⁰ У середині Ковчега не було нічого, крім двох скрижалів, які туди поклав Мойсей на Хориві, коли Господь укладав Свій Заповіт з Ізраїльтянами після їх виходу з Єгипту.

¹¹ Так сталося, що коли священики виходили зі Святилища, – адже всі зібрані там священики, незалежно від своєї череди (зміни), були освячені, –

¹² коли всі левіти-хористи на чолі з Асафом, Геманом, Єдутуном та їхніми синами й братами, одягнуті в одежі з вісону, стояли зі східного боку від жертовника й співали в супроводі цимбалів, цитрів та арф, сто двадцять священиків, трубили в труби;

¹³ коли звуки їхніх труб разом з голосами тих, що співали, зливались в одну злагоджену мелодію хвали та прославлення Господа; і коли в супроводі труб, цимбалів та інших музичних інструментів всі заспівали, прославляючи Господа, бо Він достойний і Його милосердя вічне, – Храм Господній, усе Святилище сповнилось хмарою Його слави!

¹⁴ Тому священики не могли далі стояти і здійснювати служіння через ту хмару, оскільки Господня слава заповнила Божий Храм.