2 Хронік 34 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Йосія – цар Юдеї

¹ Йосія зійшов на царський престол, коли йому було вісім років, і тридцять один рік владарював у Єрусалимі.

² Він чинив те, що було до вподоби Господу, йдучи слідами свого прабатька Давида, не відступаючи ні праворуч, ні ліворуч.

³ На восьмий рік свого владарювання, в своєму юному віці, він почав шукати спілкування з Богом свого прабатька Давида, а в дванадцятому році правління він почав очищати Юдею і Єрусалим від капищ на узвишшях, священних гаїв (Ашер) від різьблених та литих ідолів-бовванів.

⁴ У його присутності зруйнували жертовники ваалів і вівтарики для кадіння, що стояли над ними; він повирубував священні гаї (Ашери), а різьблені й литі ідоли-боввани наказав розтрощити, розтерти на порох і розсипати над могилами тих, хто їм колись приносив жертви.

⁵ Він спалив кості жерців на жертовниках, на яких вони приносили жертви, і таким чином очистив Юдею та Єрусалим від осквернення.

⁶ У містах Манассії, Єфрема, Симеона, і аж до Нефталима серед спустошених довколишніх руїн

⁷ він зруйнував жертовники й вирубав священні гаї (Ашери), порозбивав ущент ідолів, знищив усі кадильні жертовники в усьому Ізраїльському краю, після чого повернувся в Єрусалим.

Йосія робить ремонт Храму

⁸ На вісімнадцятий рік свого владарювання, після очищення краю і Храму, Йосія послав Шафана, сина Ацалії, міського голову Маасею, та літописця Йоаха, сина Йоахаза, з наказом розпочати ремонт Храму Господа, свого Бога.

⁹ Вони віддали первосвященику Хілкії всі гроші, передані левітами, охоронцями брами, й принесені до Божого Храму нащадками Манассії, Єфрема та інших Ізраїльтян, котрі ще залишилися, як і всіх Юдеїв, веніямінців і мешканців Єрусалима.

¹⁰ Ці гроші передали підрядникам (прорабам), призначеним для виконання праці з пошкодженнь Господнього Храму, аби вони могли розраховуватись із робітниками, котрі виконували ці роботи в Господньому Храмі, – зокрема,

¹¹ теслярам, каменярам-мулярам, – а також здійснювати придбання тесаних каменів та дерева для скріплювання і відбудови будинків, зруйнованих Юдейськими царями.

¹² Ці мужі виконували свою працю сумлінно. Начальниками над ними були Яхат і Овадія, – левіти з нащадків Мерарі, а також Захарія, і Мешуллам із нащадків Кегата, котрі здійснювали нагляд. Усі інші левіти, котрі вміли грати на музичних інструментах,

¹³ керували носіями вантажів, а також працею різноробочих. Деякі з левітів були писарями, наглядачами та придверниками.

Хілкія знаходить Книгу Господнього Закону

¹⁴ Коли вони діставали гроші, які зберігались у Господньому Храмі, священик Хілкія знайшов Книгу Господнього Закону, записаного через Мойсея.

¹⁵ Хілкія звернувся до писаря Шафана і сказав: Я знайшов у Господньому Храмі Книгу Закону. І Хілкія передав Книгу Шафанові.

¹⁶ Шафан приніс Книгу до царя, але спочатку він дав цареві звіт у таких словах: Все, що було твоїм слугам доручено, вони виконують!

¹⁷ Вони порахували гроші, що знаходились у Господньому Храмі і передали їх у руки наглядачів, а ті – в руки виконавців робіт!

¹⁸ Потім писар Шафан повідомив цареві, сказавши: Священик Хілкія дав мені Книгу! І Шафан прочитав її перед царем.

¹⁹ Так сталося, що коли цар почув слова Закону, він роздер на собі одяг.

²⁰ Після цього цар наказав Хілкії та Ахікамові, синові Шафана, а також Авдонові, синові Міхи, писареві Шафанові та Асаї, слузі царя, звелівши:

²¹ Підіть і запитайте про мене Господа та про тих, хто ще залишився в Ізраїлі і в Юдеї, як розуміти слова знайденої Книги! Адже, згідно з написаним, проти нас палає великий Господній гнів, за те, що наші батьки не дотримувались Господнього веління, і не чинили у відповідності з тим, що написане в цій Книзі.

²² Отже, Хілкія разом з тими, кому цар доручив, пішли до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Токгата, онука Хасри, що доглядав одяг, яка мешкала в Новій ділянці міста Єрусалима, й розмовляли з нею.

²³ Вона ж їм переказала слова Господа, Бога Ізраїлю. Перекажіть чоловікові, котрий вас послав до мене, – промовила вона до них, –

²⁴ що говорить Господь: Незабаром Я спроваджу нещастя на це місто та на його мешканців, – усі ті прокляття, що записані в Книзі, яку прочитали перед Юдейським царем, –

²⁵ через те, що вони Мене залишили, й кадили ладаном перед чужими богами, викликаючи своїми вчинками Мій гнів. Тому й палає Мій гнів щодо цього місця, і вже не погасне!

²⁶ А Юдейському цареві, котрий вас послав запитати в Господа, передайте слова, які йому особисто говорить Господь, Бог Ізраїлю: Провіщення, яке ти почув з Книги, здійсниться.

²⁷ Оскільки ж твоє серце виявилось чутливим, і ти впокорився перед Богом, почувши, що Я сказав про це місто та про його мешканців; ти покірно звернувся до Мене, роздерши свої шати, і навіть заплакав переді Мною, то Я почув тебе, – говорить Господь!

²⁸ Тому Я прилучу тебе до твоїх батьків, і ти зійдеш у твою гробницю з миром, аби твої очі не бачили усього того лиха, яке Я спроваджу на це місце та на його мешканців!‥ Коли вони передали цареві таку відповідь,

²⁹ то цар послав, аби зібрали усіх старійшин Юдеї та Єрусалима.

Йосія поновлює Заповіт з Господом

³⁰ Після того цар увійшов у Господній Храм разом з усіма Юдейськими мужами та мешканцями Єрусалима, а також священики, левіти і весь народ, – від найстаршого й до наймолодшого. Там він прочитав так, щоб усі почули, слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому Храмі.

³¹ Після цього цар став на своєму місці, й уклав (поновив) перед Господом Заповіт, пообіцявши йти слідом за Господом, виконувати Його Заповіді, Його свідчення та Його постанови від усього свого серця і від усієї своєї душі, дотримуючись умов Заповіту, записаного в цій Книзі.

³² Цар закликав аби всі присутні мешканці Єрусалима і Веніямінового краю також присягнулись у тому ж. З того часу всі мешканці Єрусалима почали дотримуватись Заповіту Господа, Бога своїх батьків.

³³ Отже, Йосія повикидав усі гидоти з усіх земель, які належали нащадкам Ізраїля, і схилив усіх, котрі проживали в Ізраїлі, до служіння Господу, своєму Богові. Протягом усього його життя вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.