2 Самуїла 12 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Натан докоряє Давиду

¹ Тому Господь послав до Давида Натана, який, прийшовши, розповів Давидові: В одному місті жили два чоловіки: один – багатий, а другий – бідний.

² У багатого були отари овець і дуже великі стада,

³ а в бідняка не було нічого, крім однієї малої овечки, яку він купив маленькою і вигодував. Вона в нього разом з його дітьми виросла. Вона їла його хліб, пила з його чаші та на його грудях засинала, – була йому як дочка.

⁴ Якось до багатого чоловіка зайшов подорожній, і той пожалів узяти щось зі своєї отари, або зі своїх стад, аби пригостити подорожнього, що до нього прийшов, а він відібрав овечку бідняка й приготував її для чоловіка, який до нього зайшов.

⁵ Давид спалахнув великим гнівом на того чоловіка, і сказав Натанові: Як живий Господь, чоловік, який це вчинив, заслуговує смерті

⁶ за те, що вчинив таку ганебну річ, і не виявив жодного співчуття; а за ту овечку він має заплатити в чотирикратному розмірі!

⁷ Тоді Натан промовив до Давида: Ти є тим чоловіком! Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Я помазав тебе царем над Ізраїлем, і Я спас тебе від рук Саула!

⁸ Я дав тобі дім твого володаря, та жінок твого володаря на твоє лоно, Я дав тобі весь рід Ізраїля і Юди, а якби й цього було замало, додав би тобі ще більше!

⁹ Чому ж ти так зневажливо поставився до Господніх слів, учинивши перед Ним злочин? Хеттейця Урію ти віддав під меч, убивши його руками аммонійців, а його дружину ти взяв собі за жінку.

¹⁰ Тому з цього часу меч повіки не відступить від твого дому через те, що ти зневаживши Мене, взяв дружину хеттейця Урії, щоб вона була твоєю дружиною!

¹¹ Так говорить Господь: Ось Я виведу на тебе лихо з твого власного дому; на твоїх очах заберу від тебе дружин і віддам їх найближчому до тебе, який матиме з ними статеві стосунки серед ясного дня.

¹² Ти все це вчинив таємно, а Я здійсню це провіщення перед усім Ізраїлем у світлі сонця.

Сповідь Давида

¹³ Після цього Давид сказав Натанові: Я, дійсно, згрішив перед Господом! Натан же відповів Давиду: Господь простив твій гріх, – і ти не помреш.

¹⁴ Але оскільки ти своїм учинком збезчестив Господа перед Його ворогами, то твій новонароджений син неодмінно помре!

Божа кара за гріх Давида

¹⁵ І Натан пішов до свого дому, а Господь уразив дитину, що народила дружина Урії Давидові, й дитина захворіла.

¹⁶ Давид благав Бога за дитину; Давид постив, зодягнувшись у вереття, а прийшовши до дому, лежав цілу ніч на землі.

¹⁷ Коли підійшли до нього старійшини його роду, щоб підвести його з землі, він не захотів підніматись, і нічого з ними не їв.

¹⁸ Так сталося, що на сьомий день дитина померла. Але Давидові слуги боялися йому повідомити, що хлопчик помер, мовляв: Ось, поки ще дитина була живою, ми вмовляли його, але він не слухав, то як можемо йому повідомити, що хлопчик помер, адже він може вчинити з собою щось погане.

¹⁹ Але Давид зауважив, що його слуги шепочуться між собою, – з цього Давид зрозумів, що дитя померло, тому Давид запитав своїх слуг: Що хлопчик, насправді, помер? Вони ж відповіли: Так, помер…

²⁰ Тоді Давид підвівся з землі, вмився й намастився єлеєм, переодягнувся і пішов до Господнього Храму, щоб поклонитись Йому. Повернувшись до свого палацу, він попросив, аби дали йому їсти, – і коли йому подали страву, він їв.

²¹ Тоді його слуги спитали його: Що має означати така твоя поведінка? Адже, поки дитина ще була живою, ти постив і плакав, а коли хлоп’ятко померло, ти встав, і почав їсти?

²² Давид відповів: Поки дитина ще жила, я постив і плакав, сподіваючись: Хто знає, може Господь помилує мене, і хлопчик житиме?!.

²³ Тепер же, коли він помер, то для чого я маю постити? Хіба я зможу його повернути. Це я піду за ним, а він вже не повернеться до мене…

Народження Соломона

²⁴ Після цього Давид потішив сумуючу дружину Вірсавію, увійшов до неї і спав з нею, – вона завагітніла знову й народила сина, назвавши його Соломоном. Він був Господнім улюбленцем.

²⁵ Тому Він (Господь) послав пророка Натана, й через нього дав йому ім’я Єдід’я, бо так побажав ГОСПОДЬ…

Давид захоплює Равву та інші міста аммонійців

²⁶ Тим часом Йоав вирішив підкорити Равву аммонійців, і вже захопив царську фортецю.

²⁷ Після цього Йоав послав до Давида вісників, повідомляючи: Я закінчую воювати проти Равви, і вже захопив водні джерела міста.

²⁸ Отже, збери решту війська та вчини облогу міста, й захопи його, адже, якщо захоплю місто я, то воно буде назване моїм ім’ям!

²⁹ Тож Давид зібрав усе військо, вирушив на Равву, розпочав проти міста бойові дії, і захопив його.

³⁰ Він зняв корону з голови їхнього царя Мілкона вагою у талант золота, прикрашену дорогоцінним каменем; цю корону поклали на голову Давида. Крім того, він виніс з міста дуже велику здобич.

³¹ Мешканців, які були у місті, він забрав із собою і приставив їх до пил, до залізних молотарок, та до залізних сокир, заставив працювати в цегельнях. Так само Давид учинив з усіма іншими містами аммонійців, після чого Давид з усім військом повернувся в Єрусалим.