1 Царів 18 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

Ілля йде до Ахава

¹ Минуло чимало часу, і на третій рік сталося так, що до Іллі було Господнє слово такого змісту: Йди й покажись Ахаву, адже Я хочу послати на землю дощ!

² Тож Ілля пішов, щоб стати перед Ахавом, саме тоді, коли в Самарії лютував страшний голод.

³ Якраз у той час Ахав покликав управителя царського палацу Овдія. Овдій же був дуже богобоязливою людиною.

⁴ Коли відбувалось таке, що Єзавель знищувала Господніх пророків, то Овдій зібрав сто пророків і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, годуючи їх хлібом та водою.

⁵ Ахав сказав Овдієві: Давай пройдемося по країні; зокрема, оглянемо водні джерела й перевіримо всі потоки, – можливо, десь знайдемо траву, щоб прогодувати коней і мулів, аби нам не довелось нищити худобу.

⁶ Вони поділили між собою край, аби весь охопити. Однією дорогою пішов сам Ахав, а іншою дорогою пішов Овдій.

⁷ І коли Овдій прямував своєю дорогою, його зустрів Ілля. Пізнавши його, Овдій впав долілиць і сказав: Невже це справді ти, мій добродію Ілле?

⁸ А той йому відповів: Так, це я. Іди й скажи своєму володарю: Я зустрів Іллю!

⁹ Овдій же сказав: Чим я провинився, що ти хочеш видати свого слугу в руки Ахава, аби він мене вбив?

¹⁰ Як живий Господь, Бог твій, немає народу, ані царства, куди ще не посилав людей мій володар, щоб там тебе шукали! А коли йому відповідали, що там тебе немає, то він вимагав від того царства чи народу заприсягнутись, що не знайшли тебе.

¹¹ А тепер ти кажеш йти і повідомити мого володаря, мовляв: Я зустрів Іллю?!

¹² Може бути так: щойно я відійду від тебе, як Господній Дух понесе тебе на місце, якого я не знаю. Я прийду й повідомлю Ахава, а тебе тут він вже не застане, то він мене вб’є! Адже твій слуга шанує Господа від самої своєї юності!

¹³ Хіба не сповістили моєму володарю про те, що я зробив, коли Єзавель убивала Господніх пророків? Тоді я заховав сто Господніх пророків у печерах, по п’ятдесят мужів, годуючи їх хлібом і водою!

¹⁴ А тепер ти кажеш: Іди й скажи твоєму володарю, мовляв: Я зустрів Іллю! Тож він, справді мене вб’є!‥

¹⁵ Однак Ілля сказав: Як живий Господь Саваот, перед Яким я стою, адже ще сьогодні я з ним зустрінусь.

¹⁶ Після цього Овдій пішов аби зустріти Ахава, й сповістити йому про Іллю. Ахав негайно вирушив аби зустрітись з Іллею.

¹⁷ Так сталося: щойно Ахав побачив Іллю, то Ахав вигукнув до нього: Це ти винуватець усіх нещасть Ізраїлю?

¹⁸ Але той відповів: Не я винуватий в нещастях Ізраїлю, а саме ти, та родина твого батька, оскільки, занедбавши Заповіді Господа, ви пішли за Ваалами!

¹⁹ Отже, негайно пошли, й збери до мене весь Ізраїль на горі Кармель, а також чотириста п’ятдесят пророків Ваала, й чотириста пророків священних дібров Ашери, котрі годуються зі столу Єзавелі.

²⁰ Тож Ахав послав до всіх Ізраїльтян, і разом з пророками зібрав усіх на горі Кармель.

²¹ Тоді Ілля підійшов до всього народу, й сказав: Як довго ви будете кульгати на двох костурах? Якщо Господь є Богом, ідіть за Ним, а якщо Ваал, – ідіть за ним! Але народ не відповів йому жодного слова.

Ілля та пророки Ваала на горі Кармель

²² Після цього Ілля запропонував народові й пророкам: Я залишився єдиним Господнім пророком, тоді як пророків Ваала – чотириста п’ятдесят чоловік.

²³ Нехай нам дадуть два тельці, і з них хай вони виберуть собі одного тельця, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але не підкладають вогню. Я також приготую іншого тельця, покладу на дрова, але вогню не підкладатиму.

²⁴ Після цього нехай закличуть ім’я свого бога, а я закличу Ім’я Господа. Таким чином, Бог, який відповість вогнем, Той і є справжнім Богом! Тоді весь народ у відповідь вигукнув: Добре, нехай так і буде!

²⁵ Тому Ілля запропонував пророкам Ваала: Вибирайте собі одного тельця і приготуйте його першими, адже вас більше, і волайте до вашого бога, але вогню не підкладайте.

²⁶ Вони взяли тельця з тих, яких їм запропонували, приготували його й почали кликати ім’я Ваала зранку й аж до полудня, лементуючи: Ваале, почуй нас! Але жодної відповіді не було, як не було й того, хто би відповів. Вони й далі продовжували скакати навколо жертовника, якого спорудили.

²⁷ Коли настав полудень, Ілля почав з них глузувати, говорячи: Кричіть голосніше, адже він – бог! А може він над чимось замислився, або чимось зайнятий; а, можливо, він десь у дорозі, або просто спить? Тож нехай пробудиться!

²⁸ Вони не лише голосно кричали, а й за своїм культовим звичаєм завдавали собі ран мечами й списами, так що текла з них кров.

²⁹ Минув полудень, а вони й далі перебували в несамовитому екстазі до часу вечірньої жертви, проте так і не було жодної відповіді, ані того, хто міг би відповісти чи звернув би увагу.

³⁰ Тоді Ілля промовив до всього народу: Підійдіть до мене! І коли весь народ наблизився до нього, він почав відновлювати зруйнований жертовник Господа.

³¹ Ілля взяв дванадцять каменів за кількістю племен нащадків Якова, до якого колись було Господнє слово такого змісту: Твоє ім’я буде Ізраїль!

³² З тих каменів він відбудував жертовник Господнього Імені, викопав довкола жертовника рівчак, що вміщав би дві міри зерна.

³³ Потім розклав дрова, розрубав теля на частини, та поклав на дрова

³⁴ й наказав: Наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення та на дрова! Після цього звелів: Повторіть! Вони повторили. Тоді він знову сказав: Зробіть так третій раз! І вони зробили це втретє,

³⁵ так що вода потекла довкола жертовника, і водою навіть наповнився рівчак.

³⁶ А в час вечірньої жертви сталося таке: пророк Ілля підійшов і заволав: Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Нехай сьогодні стане очевидним, що Ти є Богом в Ізраїлі, а я, Твій слуга, усі ці справи робив за Твоєю вказівкою!

³⁷ Тож відізвись, Господи, почуй мене, й нехай цей народ пізнає, що Ти, Господи, є істинним Богом, і Ти хочеш навернути до Себе їхні серця!

³⁸ У ту мить впав вогонь від Господа, пожер всепалення, дрова, камені, висушив землю, і навіть поглинув воду, що була в рівчаку.

³⁹ Коли всі люди усе це побачили, то, попадавши долілиць, стали вигукувати: Господь є Богом! Господь є Богом!

⁴⁰ Тоді Ілля заволав до людей: Хапайте Ваалових пророків, аби ніхто з них не втік! Тож упіймали їх, після чого Ілля запровадив їх до потоку Кішон, і там усіх їх знищив.

Кінець посухи

⁴¹ Після того Ілля сказав Ахавові: Йди, їж і пий, бо вже чути наближення дощу.

⁴² Отже, Ахав пішов, аби споживати їжу, а Ілля піднявся на вершину Кармелю, опустився на землю й схилив свою голову до своїх колін.

⁴³ Своєму слузі Ілля сказав: Йди й подивись у напрямку моря! Тож слуга пішов й, подивившись, сказав: Там нічого не видно. Але пророк сказав слузі: А ти повтори це сім разів!

⁴⁴ Так сталося, що на сьомий раз слуга сказав: Бачу маленьку хмаринку, розміром з людську долоню, що наближається з боку моря (зі заходу). Тоді Ілля сказав: Іди й скажи Ахавові, щоб запрягав колісницю та їхав, інакше його захопить дощ!

⁴⁵ Так і сталося: незабаром небо потемніло від хмар, подув вітер, і почалась велика злива. Ахав сів на колісницю, й поїхав до Єзреела.

⁴⁶ У той час Іллю огорнула Господня сила, й він, підібравши поділ одежі, біг перед Ахавом аж до входу в Єзреел.