Вiд Луки 1 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ О скільки багато хто брався складати розповідь про добре відомі серед нас події,

² як передали нам ті, що від початку були очевидцями й служителями Слова,

³ то вирішив і я, ретельно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,

⁴ щоб ти взнав достовірність слів, у яких був наставлений.

⁵ У дні іудейського царя Iрода був один священник з Авієвої черги на ім’я Захарія; його дружина була з дочок Аарона, і звали її Єлизавета.

⁶ Обоє вони були праведними перед Богом, живучи за всіма заповідями й вимогами Господніми бездоганно.

⁷ У них не було дітей, тому що Єлизавета була безплідна, і обоє вони були похилого віку.

⁸ Одного разу, коли Захарія у порядку своєї черги виконував священницькі обов’язки перед Богом,

⁹ за звичаєм священства випало йому за жеребом увійти в Храм Господній і покадити.

¹⁰ А вся безліч народу молилась надворі під час кадіння.

¹¹ I ось з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч від кадильного жертовника.

¹² Захарія, побачивши його, стривожився, і на нього напав страх.

¹³ Та ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва почута, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти даси йому ім’я Iоан.

¹⁴ I буде тобі радість і веселість, і його народженню багато хто зрадіє.

¹⁵ Бо він буде великим перед Господом, і не питиме ні вина, ні сікери, і Святим Духом наповниться ще з утроби своєї матері.

¹⁶ I багатьох синів Iзраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

¹⁷ Він піде перед Ним у дусі й силі Iллі, щоб повернути серця батьків до дітей і неслухняних — до мудрості праведних, щоб приготувати Господу народ підготовлений.

¹⁸ Захарія сказав ангелу: Звідки я це знатиму? Адже я старий, і моя дружина похилого віку.

¹⁹ Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий проговорити до тебе й звістити тобі цю добру новину.

²⁰ I ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, коли це станеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу.

²¹ Тим часом люди чекали Захарію і дивувалися, що він бариться у Храмі.

²² Він же, вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив у Храмі видіння; і він пояснював їм знаками і залишався німим.

²³ А коли дні його служіння скінчилися, він пішов додому.

²⁴ Після цих днів його дружина Єлизавета зачала і таїлася п’ять місяців, кажучи:

²⁵ Таке зробив мені Господь у дні, у які зглянувся на мене, щоб зняти з мене мою ганьбу між людьми.

²⁶ На шостий місяць був посланий ангел Гавриїл від Бога в галілейське місто під назвою Назарет

²⁷ до діви, зарученої з чоловіком з дому Давида на ім’я Йосип; звали ту діву Марія.

²⁸ Ангел, увійшовши до неї, сказав: Вітаю тебе, обдарована благодаттю! Господь з тобою! Благословенна ти серед жінок!

²⁹ Вона ж, побачивши його, стривожилась від його слів і стала міркувати, що значить це привітання.

³⁰ Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благовоління у Бога.

³¹ I ось ти зачнеш в утробі, і народиш сина, і даси Йому ім’я Iсус.

³² Він буде великим і буде названий Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида,

³³ і Він царюватиме над домом Якова вічно, і Його царству не буде кінця.

³⁴ Марія ж сказала ангелу: Як це буде, коли я чоловіка не пізнала?

³⁵ Ангел сказав їй у відповідь: Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе, тому й Святе, що народиться від тебе, буде назване Сином Божим.

³⁶ Он і Єлизавета, твоя родичка, яку називають безплідною, і та зачала сина у своїй старості, і вона вже на шостому місяці.

³⁷ Бо для Бога нічого не буде неможливим.

³⁸ Марія сказала: Ось я раба Господня; хай буде мені за твоїм словом. I ангел від неї пішов.

³⁹ У ті дні Марія встала й пішла з поспіхом в нагір’я, в місто Iудине,

⁴⁰ і ввійшла в дім Захарії, і привітала Єлизавету.

⁴¹ Коли Єлизавета почула привітання Марії, заграло дитя в її утробі, і Єлизавета наповнилася Святим Духом

⁴² і вигукнула гучним голосом: Благословенна ти серед жінок і благословенний плід твоєї утроби!

⁴³ I як це мені таке випало, що до мене прийшла мати мого Господа?

⁴⁴ Бо ось коли звук твого привітання дійшов до моїх вух, заграло від радості дитя в моїй утробі.

⁴⁵ I блаженна та, яка повірила, що буде здійснення сказаного їй від Господа.

⁴⁶ I сказала Марія: Величає душа моя Господа,

⁴⁷ і зрадів мій дух моєму Спасителю Богу,

⁴⁸ тому що Він зглянувся на скромність Своєї раби; бо ось віднині всі роди називатимуть мене блаженною,

⁴⁹ тому що Сильний зробив мені величне, і Його ім’я — святе,

⁵⁰ і Його милість з роду в рід до тих, що бояться Його.

⁵¹ Він зробив могутнє Своєю рукою, розігнав гордих у помислах їхнього серця;

⁵² скинув володарів з престолів і підніс скромних;

⁵³ голодних наповнив добром, а багатих відіслав ні з чим;

⁵⁴ допоміг Своєму слузі Iзраїлю, згадавши про милість

⁵⁵ (як сказав нашим отцям) Аврааму і його нащадкам навіки.

⁵⁶ I пробула Марія з нею близько трьох місяців, і повернулася додому.

⁵⁷ Єлизаветі ж настав час народити, і вона народила сина.

⁵⁸ I почули її сусіди й рідні, що Господь виявив їй велику милість, і раділи з нею.

⁵⁹ А на восьмий день вони прийшли на обрізання дитини і хотіли назвати його ім’ям його батька Захарією.

⁶⁰ Та його мати сказала у відповідь: Ні, він буде названий Iоаном.

⁶¹ Вони сказали їй: Серед твоєї ж рідні немає нікого, кого б звали цим іменем.

⁶² I стали питати знаками в його батька, як би він хотів назвати його.

⁶³ Той попросив дощечку і написав: Його ім’я — Iоан. I всі здивувалися.

⁶⁴ I відразу відкрились його вуста і розв’язався його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

⁶⁵ I напав страх на всіх, що жили навколо них, і про все це говорили по всьому нагір’ю Iудейському.

⁶⁶ I всі, що чули про це, клали це собі в серце й казали: Що ж це буде за дитина? I рука Господня була з ним.

⁶⁷ А Захарія, його батько, наповнився Святим Духом і став пророкувати, кажучи:

⁶⁸ Благословенний Господь, Бог Iзраїля, що відвідав і здійснив викуплення Свого народу,

⁶⁹ і підняв нам ріг спасіння в домі Давида, Свого слуги,

⁷⁰ як сказав устами Своїх святих споконвічних пророків,

⁷¹ спасіння від наших ворогів і від руки всіх, що ненавидять нас,

⁷² щоб виявити милість нашим отцям і згадати святий Свій завіт,

⁷³ клятву, якою поклявся нашому отцю Аврааму,

⁷⁴ щоб дати нам, врятованим від руки наших ворогів, служити Йому без страху

⁷⁵ у святості й праведності перед Ним усі дні нашого життя.

⁷⁶ I ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа приготувати Йому дороги

⁷⁷ і дати Його народу пізнати спасіння в прощенні його гріхів

⁷⁸ через сердечну милість нашого Бога, якою відвідав нас світанок з висоти,

⁷⁹ щоб освітити тих, що живуть у темряві і смертній тіні, щоб направити наші ноги на шлях миру.

⁸⁰ Дитина ж росла і зміцнялася духом, і була в пустелях до дня свого з’явлення Iзраїлю.