2 Петра 1 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, — тим, що отримали рівноцінну нашій віру через праведність нашого Бога і нашого Спасителя Ісуса Христа:

² благодать вам і мир хай примножаться через пізнання Бога й Ісуса, нашого Господа!

³ Оскільки Його божественна сила дарувала нам все необхідне для життя й благочестя через пізнання Того, Хто покликав нас славою і чеснотою,

⁴ через які даровані нам величезні й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали учасниками божественної природи, утікши від розтління похіттю в світі,

⁵ то саме тому, доклавши все старання, проявіть у своїй вірі чесноту, у чесноті — знання,

⁶ у знанні — стриманість, у стриманості — терпіння, у терпінні — благочестя,

⁷ у благочесті — братолюбство, у братолюбстві — любов.

⁸ Бо якщо це у вас є і примножується, то воно не залишить вас бездіяльними й безплідними в пізнанні нашого Господа Ісуса Христа.

⁹ А в кого немає цього, той сліпий, короткозорий, забув про очищення своїх попередніх гріхів.

¹⁰ Тому, брати, ще більше постарайтесь зробити твердим свій поклик і вибрання, бо, роблячи це, ви ніколи не спіткнетесь;

¹¹ бо так щедро дасться вам вхід у вічне Царство нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

¹² Тому я не занедбаю завжди нагадувати вам про це, хоч ви й знаєте це й утверджені в наявній у вас істині.

¹³ Вважаю ж за справедливе, поки знаходжусь у цій оселі, пробуджувати вас нагадуванням,

¹⁴ знаючи, що скоро залишу свою оселю, як і наш Господь Ісус Христос відкрив мені.

¹⁵ Буду ж старатися, щоб ви й після мого відходу завжди могли згадувати про це.

¹⁶ Бо ми звістили вам силу й прихід нашого Господа Ісуса Христа, не за хитро вигаданими байками пішовши, а бувши очевидцями Його величі.

¹⁷ Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього донісся від величної слави такий голос: Це Син Мій улюблений, до Якого Моє благовоління!

¹⁸ І цей голос, що донісся з неба, ми чули, коли були з Ним на святій горі.

¹⁹ І ми маємо, як більш надійне, пророче слово, і ви добре робите, що звертаєтесь до нього, як до світильника, що світить у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не зійде ранкова зоря у ваших серцях,

²⁰ знаючи насамперед те, що жодне пророцтво в Писанні не походить від власного тлумачення.

²¹ Бо ніколи пророцтво не промовлялося з волі людини, а говорили його святі Божі люди, спонукувані Святим Духом.